Чи бачиш, самітня смерека зітхає

Чи бачиш, самітня смерека зітхає
Христина Алчевська


Чи бачиш, самітня смерека зітхає
І віти журливі свої похилила;
Отак і душа в мене тихая має
Підстрелені крила...
Чи бачиш, он хмари пливуть над горою
І сіра нудьга їх усіх оповила.
Отак воліктися лиш можуть журбою
Надломлені крила...
Несила он меві летіти над морем,
Там скелі немає, котра б захистила,
Не можуть вже більше боротися з горем
Підстрелені крила.