чиншовик

Чиншови́к, ка́, м. Платящій чиншъ, состоящій на чиншевомъ положеніи.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924


Чиншовик — той, хто держить (арендує) землю на чиншовому праві; вічний арендатор. Чиншове право — право без строку держати землю та й нащадкам передавати, одбуваючи на користь власника землі́ одбутки, яких не може одначе перемінити ні одна, ні друга сторона.

Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів / склав В. Доманіцький. Київ: Товариство «Просвіта», 1906

Див. також

ред.