Через бар'єр
| Через бар'єр 1925 |
|
|
Вже скінчились заняття. Зараз одбой. Начклуб Бублик на невеличкій на зріст, карій „Гальці“ хоче перескочити через найвищий бар'єр, що зветься „гробом“. Нервується. Разів десять посилав Гальку — не хоче йти, а соромно не перескочити. На всіх спортвиступах брав призи, а тут…
Правда, недавно зроблений „гроб“ занадто високий. Мало хто в дивізіоні зможе перескочити, а все-ж…
— Ну, Галочка, Галка… пішла… — вже покрикує на коня.
Від'їхав знову назад. Здавив острогами коня, взяв міцно повід.
— Прямо.
Козаки, що, скінчивши заняття, ще не пішли до касарні, пильнують. Галопом пішла Галька. Перед бар'єром задержалась на мить. Хоче звернути, але остроги та повід не пускають. Скочила. Та не так як слід. Не перенесла й передніх ніг. Перевернулась у повітрі… Курява… Підбігли козаки. Лежить тов. Бублик, не ворушиться. Підвели… Одразу з рота, носа побігла кров. Стало жовтим таким обличчя. Прибіг вартовий фельдшер, понесли до лікаря. Ті, що несли, вернулись через кілька хвилин сумні.
— Ну, що?! — з усіх боків.
— Вмер. Одразу-ж…
Смерть тов. Бублика схвилювала усіх. Його розуміли, любили козаки. Сам селянин з Полтавщини, він знав селян, умів підійти до козаків, говорити з ними. Партієць і старий комсомолець тов. Бублик вже в 1921—22 роках відповідальний комсомольський робітник на Полтавщині. Секретар повітового комітету КСМ.
Призив до Червоної армії 1901 року… Тов. Бублик червоний козак… Його дуже хутко вважають за зразкового козака. Він найкращий строєвик. Призначили помічником командира чоти…
Завжди, чи в холодній касарні в рідкі хвилини відпочинку, чи на уборці коней, чи на заняттях, тов. Бублик не тільки гарний строєвик-козак, а й партієць.
Він краще за инших розкаже козакам про Радянську владу, про партію, про КСМ, всесвітні події, допоможе порадою. Полюбили його козаки.
Політвідділ перекидає його на відповідальну партійну роботу. Тов. Бублик начальник клуба, відповідальний організатор Л.К.С.М. дивізіону, жіночий організатор, військорівський організатор. Безліч роботи. З нею справляється тов. Бублик. Тільки що перейшов дивізіон у касарні. Треба влаштувати клуба, налагодити політично-освітню роботу, готуватися до прийому поповнення 1902 р. Під керівництвом тов. Бублика козаки-комсомольці впорядковують найкращого у дивізії клуба, і ленкуточки в батареях. Прийшло поповнення. Молоді козаки хутко взнали свого начклуба. Полюбили його, як і всі…
Попереду вінки. Багато їх. Кожна батарея, всі організації, що в їх роботі брав участь тов. Бублик, прислали. На гарматі труна. Вся у вінках, квітками вбрана. Наган, шашка на труні, а позаду ведуть вірного козацького товариша, що на цей раз був мимовільною причиною смерти його, — коня. Позаду недалеко розтяглись військові частини, організації. Сумно грає оркестр.
Біля могили прощання. Крицевою волею відбивають слова командира:
— Тов. Бублик загинув, підготовляючи себе до збройної боротьби з буржуазією. Поклянемось, що хутко ми всі до одного зможемо взяти бар'єр, на якому загинув товариш.
— Біля труни свого товариша, свого керівника ми кажемо, що смерть тов. Бублика не внесе відчаю в наші лави, а збільшить прагнення до учоби, — прощаються комсомольці.
Сумна тиша. Схилились голови.
Забили труну. Жалібний марш.
Одразу тріснули випалом рушниці. Врізався гарматний вибух… Об труну застукала земля.
Спи спокійно, любий товаришу! Ми будемо вперто вчитися і хутко візьмемо той „гроб“, що став труною тобі.
Козак
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах.
|