Червоний шлях/1923/1/До біографії А. Тесленка
| ◀ Дутий кумир | Червоний шлях, №1 До біографії А. Тесленка (Володимир Щепотьєв) |
Легенда про Сковороду ▶ |
|
Перед нами справа Полтавського Губерського Жандармського Управління. „По производству дознаний в порядке 1035 ст. Уст. Угол. Судопр.“ за 1905 рік (Архівний фонд Полтавського Губарху, архів І, звязка № 35, справа № 473). Серед численних „дознаний“, що єсть у цій справі, знаходимо й дізнання про рідного брата нашого письменника — Ієремію Тесленка, що обвинувачувався в розповсюдженні прокламацій. В звязку з цим до слідства було притягнено й Архипа Тесленка, його допитували, навіть арештовували при Лохвицькій поліції, тільки, на жаль, із справи не видно, чи довго він перебував під арештом. Свідкування самого Тесленка, слова про нього инших свідків дають де-який цікавий матеріял.
Дія відбувається в липні 1905 року в с. Харьківцях Лохвицького повіту (рідне село письменника). Революції ще нема, але ії наближення вже відчувається. По селу роскидаються прокламації; селяне, повертаючись із заробітків, росказують про забастовки; в самому селі чути голоси протесту проти панів та багачів; де-хто з гарячіших говорять уже про те, що час братися за ножі. Доходять чутки про якісь гуртки, що закладаються по городах та селах, доходить і слово „соціалізм“, і хоч селяне ще не розбираються в цьому усьому, але хвилюються і нетерпляче чекають чогось нового, кращого.
В цей час урядник повідомляє станового, що в одного казака с. Харьковець єсть якась прокламація, що дав йому Ієремія Тесленко. 20 липня ст. ст. пристав виїздить на село і провадить слідство. Цікаво свідчить волосний писарь: його слова дають матеріял для характеристики тодішніх селянських настроїв. Він оповідає, як з де-кількома селянами був у садку в Архипа Тесленка. Прийшов сюди селянин, що вернувся з заробітків і з Маріуполя, і росказав про забастовки робітників; прийшов учитель, росказав, що, „в г. Лохвице много социалистов, издають свои прокламации, книжки и журнали“ і до цього додав: „нам надо составить кружок демократов, быть ярыми защитниками революционеров, у нас в Харьковцах, наверно, наберется человек тридцать“. Цікаво писарь закінчує: „К зтому добавляю, что Архип Тесленко в первых числах июня ездил в Киев на богомолье, и с того времени начали появляться в Харьковцах прокламации“.
Другого дня в 5 год. ранку, пристав зробив трус у Тесленків. Холодний протокол байдужим тоном зазначає ту обстановку, серед якої жив і працював співець селянської голоти: „Изба состоит из одной комнаты, сеней и чулана, надворные постройки — клуня, три сарая, погреб". Трус не дав нічого, одначе, „обнаружены принадлежащие Архипу Тесленку некоторые рукописи“, що й були одіслані помішникові начальника Жандарм. Управл. в Лубні.
А на завтра, 22 липня, в Харьківці приїхав сам ісправник. Свідчення Тесленка мають подекуди біографичний характер, тому ми частину їх подаємо буквально, хоч вони й оброблені в протоколі рукою поліцейського записувача: „Я, Архип Ефимов Тесленко, 23 лет, православный, холост, грамотен, обучался в Харьковецьком 2-классном училище два года, но курса не окончил и поступил в контору нотариуса Кисловского, где служил около 2 лет, отсюда поступил в ученики телеграфного ведомства на ст. „Долинскую“ Харьково-Никол. жел. дор. Это было в 1902 г., пробил там месяца 4, но по слабости зрения оставил занятия и возвратился в с. Харьковци, где и живу безотлучно до сего времени. Занимаюсь сельским хозяйством. В селе Харьковцах имею отца Ефима Акимова, мать Евдокию Сидоровну и брата Иеремию, который служит учителем Засульской церк.-прих. школы Сенчанской волости, но теперь каникулы проводит дома. В г. Лохвице я бываю редко; не помню, кажется, между 10 и 13 июля, когда был спектакль Иванових, пошел и я в город и вечером возле народного дома увидел неизвестного человека“… Той невідомий показав Тесленкові дві картини: селянина, що точить ножа, і корону, що її розбивають серп і молот, і до того додав: „вот что готовят для богачей и панов; не бойтесь их так, как ви бойтесь их по селам. Об этом если донесете полиции, то вам будет нож. В г. Лохвице есть много кружков, и ми запасаемся оружием и ждем; в случае восстания, так у нас готово, а вы, сельские дураки, бойтесь". Далі Тесленко додав, що як у нього в садку зібралися люде, то він їм про це росказав, „полагая, что лица эти, услыхав это, не будут кому-либо передавать“.
І перед ісправником найбільш цікаво оповідає писар. Він росказує, як після сходу він із селянами зайшов у крамничку пити зельтерську воду; там був і Архип Тесленко: „пили и водку, но Архип отказался от водки, и его угощали водой“. Потім Тесленко закликав усіх до себе в садок. Тут після оповідання про Маріупольську забастовку, що де які вимоги робітників уже задовольнені — „исполнены“, Тесленко, як каже писар, додав: „рано или поздно, а исполнят; вот и у нас в Лохвице образовались кружки, издают свои газеты и журналы“, і росповів про згадані вже картини. Тесленкові писар дає таку характеристику: „Архип Тесленко один из самих ярых пропагандистов и как-то публично на улице, по поводу полученной прокламации, кричал так: „все, что пишут, правда; эти люди стараются за нас, но ми не понимаем, не хотим это сознать“.
Закінчивши „дознание“ ісправник 23 липня одіслав його до помішника начальника Жандарм. Управл. в Лубнях, повідомляючи останнього, що Архип Тесленко „задержан при полицейском управлений“. Із Лубень справа пішла 29 липня в Полтаву до начальника Жандарм. Управління з приміткою, що „срок ареста Архипа Тесленка истекает 30 сего июля“. Невідомо, чи нашого повістяря 30-го ж і випустили, чи срок арешту було продовжено: в справі цього немає. Полтавські жандарми 2 серпня направили всю справу до прокурора Лубенського Окружного Суду, а той вже цю справу припинив, бо вона велася про Ієремію Тесленка, а свідки одноголосно показали, що прокломацію, що з неї й почалася справа, дав Ієремії сам писар. Писаря до суду не тягли, бо прокурор вирішив, що писар взяв її „из числа подброшенных в селе для прочтения ради одного любопытства“. Тому-то 10 серпня прокурор повернув усю справу назад до Полтавського Жандарм. Управління.
Очевидно, після цієї справи Тесленко й попав під догляд поліції, як пише про це його біограф Слюнин-Стодоля („Вінок на могилу рідному письменнику А. Тесленку“, Лохвиця 1919), а попавши, тікав до Київа, де блукав по манастирях, ночліжках, тощо. Через це, мабуть, він тільки 5 грудня 1905 року пише прохання до помішника начальника Жандарм. Управління: „Покорнейше прошу Ваше Високоблагородие воротить мне рукописи и письма, отобранные у меня 21 июля с. г. приставом 1 стана Лохвицкого уезда" (той же архів, звязка № 39, справа № 577).
Через місяць, 5 січня 1906 p., помішник нач. Жанд. Упр. по Лохв. повіту пересилає до пристава 1 етапу Лохв. п. „восемь номеров рукописей и одно письмо“ для Тесленка. При тому дано опис, в якому перечислено ті рукописи. Опис такий: „Опись рукописям, взятым по обыску у Архипа Ефимова Тесленка:
| 1. | Рукопись „Святыя мѣста и святыни въ Россіи и на востокѣ“ соч. Павла Петрушевского |
1 |
| 2. | „Мое поступленіе въ школу“ |
1 |
| 3. | „Хуторянка“ оповидання дядька Степана |
1 |
| 4. | „Маруся“ |
1 |
| 5. | „Ночь на Йвана Купала въ с. Харьковцахъ“ |
1 |
| 6. | „Не стойить жыть“. Драма въ 5 діяхъ |
1 |
| 7. | „Отрывокъ изъ утраченнаго разсказа“, писаннаго въ іюлѣ 1902 г. въ с. Харьковцахъ |
1 |
| 8. | „Нестойить жить“ драма въ 5 діяхъ |
1 |
| 9. | Письмо на имя Архипа Тесленко |
1 |
Минув іще тиждень, і роспочалася справа про заслання Тесленка (той же архів, звязка № 40, справа № 615). 25 жовтня 1906 р. Лохвицький ісправник писав у Полтавське Жанд. Управління, що він заарештував 14 козаків с. Харьковець, і він просить губернатора „об административной висылке означенных лиц из пределов Полтавской губ., как вредных для общественного порядка и спокойствия“. У приложеній до цього постанові від 24 жовтня ісправник пише, що „в с. Харьковцах Лохвицкой волости организовалась шайка, которая своими действиями: грабежами, кражами, насилиями над личностями и имуществом и самоуправлениями, навела страх и ужас на мирных жителей этого села“, і що, „как установлено произведенным дознанием, в этой шайке состоят местные же жители". Далі 14 прізвищ, і між ними — „Архип Ефимов Тесленко, 24 лет“. Поки-що в справах Жандарм. Управл. ми не знайшли продовження, але ж відомо, що того ж 1906 року Тесленка було заслано у Вологодську губ., де він і прожив аж до 1910 року.