Цивільний кодекс УРСР 1963 року

Цивільний кодекс УРСР 1963 року 1963

Джерело: Дахно І. І. Право інтелектуальної власності [текст] : навч. посібник. / За ред. д.е.н., проф. І. І Дахна. / І. І. Дахно, В. М. Алієва-Барановська, – К. :«Центр учбової літератури», 2015. – С. 176—194.

Вікідані

РОЗДІЛ IV.

АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Стаття 472.

Твори, на які поширюється авторське право Авторське право поширюється па твори науки, літератури або мистецтва незалежно від форми, призначення і цінності твору, а також від ‘способу його відтворення.

Авторське право поширюється на твори, випущені в світ або не випущені в світ, але виражені в будь-якій об’єктивній формі, що дозволяє відтворювати результат творчої діяльності автора (рукопис, креслення, зображення, публічне проголошення або виконання, плівка, механічний чи магнітний запис та ін.).

Предметом авторського права можуть бути:

• усні твори (промови, лекції, доповіді тощо);

• письмові твори (літературні, наукові тощо);

• твори драматичні і музично-драматичні, а також музичні з текстом або без тексту;

• переклади;

• сценарії;

• кінофільми, радіо- і телевізійні передачі;

• твори хореографічні і пантоміми, щодо постановки яких є вказівки, викладені письмово або в іншій формі;

• твори живопису, скульптури, архітектури, графічного і декоративно-прикладного мистецтва, ілюстрації, малюнки, креслення;

• плани, ескізи і пластичні твори, що належать до науки, техніки або до постановки на сцені драмат ичного або музично-драматичного твору;

• географічні, геологічні й інші карти;

• фотографічні твори і твори, одержані способами аналогічними фотографії;

• твори, виражені за допомогою механічного або іншого технічного запису;

• інші твори.

Авторське право на фотографічні твори і твори, одержані способами аналогічними фотографії, визнається, якщо на кожному екземплярі твору зазначено ім’я автора, місце і рік випуску твору в світ.

Стаття 473. Твори, випущені в світ

Твір вважається випущеним у світ (опублікованим), якщо він виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню або будь-яким іншим способом повідомлений невизначеному колу осіб.

Не вважається випуском твору в світ (опублікуванням) інформація про твір з викладенням його змісту, а у випадках, передбачених постановами Ради Міністрів Української РСР, також розмноження твору на правах рукопису.

Стаття 474. Авторське право на твори, випущені в світ на території СРСР і за кордоном

Авторське право на твір, уперше випущений в світ на території СРСР або не випущений в світ, але такий, що знаходиться на території СРСР у будь-якій об’єктивній формі, визнається за автором і його спадкоємцями, незалежно від їх громадянства.

Авторське право визнається також за громадянами Української РСР і інших союзних республік, твори яких уперше випущено в світ або знаходиться в будь-якій об’єктивній формі на території іноземної держави, а так само за їх спадкоємцями.

За іншими особами авторське право на твір, уперше випущений в світ або такий, що знаходиться в будь-якій об’єктивній формі на території іноземної держави, визнається лише на підставі і в межах відповідних угод, укладених СРСР.

Стаття 475. Права автора Авторові належить право:

1) на опублікування, відтворення і розповсюдження свого твору всіма дозволеними законом способами під своїм ім’ям, під умовним ім’ям (псевдонім) або без позначення імені (анонімно);

2) на недоторканність твору;

3) на одержання винагороди за використання твору іншими особами, крім випадків, зазначених у законі.

Ставки авторської винагороди встановлюються Радою Міністрів Української РСР, крім випадків, коли вони встановлюються законодавством Союзу РСР.

При відсутності затверджених ставок авторської винагороди розмір винагороди авторові за використання його твору визначається за угодою сторін.

Стаття 476. Охорона недоторканності творів і імені автора при його житті

При виданні, публічному виконанні або іншому використанні твору забороняється без згоди автора вносити будь-які зміни як в самий твір, так і в його назву і позначення імені автора.

Забороняється також без згоди автора супроводжувати твір при його виданні ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментаріями і будь-якими поясненнями.

Стаття 477. Охорона авторських прав на твори, випущені під псевдонімом або анонімно

Майнові та особисті права автора твору, випущеного під псевдонімом або анонімно, поки автор не доведе до загального відома своє дійсне ім’я, охороняються організацією, на яку покладено охорону прав авторів.

Стаття 478. Охорона недоторканності твору після смерті автора

Автор вправі в тому ж порядку, в якому призначається виконавець заповіту (стаття 546 цього Кодексу), вказати особу, на яку він покладає охорону недоторканності свого твору після своєї смерті. Ця особа здійснює свої права довічно.

При відсутності таких вказівок охорона недоторканності твору після смерті автора здійснюється його спадкоємцями, а також організаціями, на які покладено охорону авторських прав. Ці організації здійснюють охорону недоторканності творів також, якщо спадкоємців немає або їх авторське право припинилось (статті 494 і 495 цього Кодексу).

Стаття 479. Співавторство

Авторське право на твір, створений спільною працею двох або більше осіб (колективний твір), належить співавторам спільно незалежно від того, становить такий твір одно нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких має також і самостійне значення.

Кожний з співавторів зберігає своє авторське право на створе-ну ним частину колективного твору, яка має самостійне значення.

Частина колективного твору також визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору.

Відносини між співавторами можуть бути визначені їх угодою. При відсутності такої угоди авторське право на колективний твір здійснюється всіма співавторами спільно, а винагорода розподіляється між ними в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.

Стаття 480. Авторське право юридичних осіб

За юридичними особами авторське право визнається у випадках і межах, встановлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Стаття 481. Авторське право на твір, створений в порядку виконання службового завдання

Авторові твору, створеного в порядку виконання службового завдання в науковій або іншій організації, належить авторське право на цей твір.

Порядок використання організацією такого твору і випадки виплати винагороди авторові встановлюються законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.

Cтаття 482. Авторське право організації на періодичні і інші видання

Організаціям, що випускають у світ самостійно або через будь-яке видавництво наукові збірники, енциклопедичні словники, журнали або інші періодичні видання, належить авторське право на ці видання в цілому.

Авторам творів, включених у такі видання, належить авторське право на їх твори.

Стаття 483. Авторське право на кінофільми, радіо- і телевізійні передачі

Авторське право на кінофільм або телевізійний фільм належить підприємству, яке здійснило його зйомку.

Авторське право на любительський кінофільм належить його авторові (або співавторам).

Авторові сценарія, композиторові, режисеру-постановникові, головному операторові, художнику-постановникові і авторам інших творів, які увійшли складовою частиною в кінофільм або в телевізійний фільм, належить авторське право кожному на свій твір.

Авторське право на радіо- і телевізійні передачі належить радіотелевізійним організаціям, що передають їх, а на твори, включен і в ці передачі, — їх авторам.

Стаття 484. Авторське право укладачів збірників

Авторське право на збірники творів, що не є об’єктом чийогось авторського права, як-то закони, судові рішення, інші офіціальні документи, твори народної творчості, автори яких невідомі, стародавні акти і пам’ятки, а також інші твори, що не охороняються авторським правом, належить укладачам збірників, якщо вони піддали включений до збірника матеріал самостійній обробці або систематизації.

Таке ж право належить громадянам, які самостійно обробили окремі твори того ж роду.

Визнання авторських прав у зазначених вище випадках не перешкоджає іншим громадянам видавати ці твори в самостійній обробці або систематизації.

Укладач збірника, який обробив або систематизував включені у збірник твори, що є об’єктом чийогось авторського права, користується авторським правом на збірник при умові додержання прав авторів цих творів.

Стаття 485. Використання твору автора іншими особами

Використання твору автора (в тому числі переклад на іншу мову) іншими особами допускається не інакше, як на підставі договору з автором або його правонаступниками, крім випадків, зазначених у законі.

Стаття 486. Переклад твору на іншу мову

Кожний виданий твір може бути перекладений на іншу мову без згоди, але з повідомленням автора, при умові збереження цілісності і змісту твору (стаття 476 цього Кодексу).

Повідомлення повинно бути направлено авторові відповідною організацією негайно після схвалення нею перекладу до використання. На вимогу автора йому повинен бути виданий для перегляду екземпляр перекладу.

При наявності у перекладі порушень цілісності і перекручень змісту твору, автор, а після його смерті особи, зазначені у статті 478 цього Кодексу, вправі скористатися засобами захисту, встановленими на випадок порушення недоторканості тв ору (стаття 497 цього Кодексу).

Стаття 487. Авторське право перекладача

Перекладачеві на лежить авторське право на виконаний ним переклад.

Це право перекладача не перешкоджає іншим особам самостійно перекладати цей же твір.

Стаття 488. Право автора на винагороду за використання його твору в перекладі на іншу мову

Право на винагороду за використання твору в перекладі на іншу мову належить авторові оригіналу у випадках, передбачених постановами Ради Міністрів Української РСР.

Стаття 489. Використання твору без згоди автора і без сплати авторської винагороди

Допускається без згоди автора і без сплати авторської винагороди, але з обов’язковим зазначенням прізвища автора, твір якого використано, і джерела запозичення:

1) використання чужого виданого твору для створення нового, творчо самостійного твору, крім переробки розповідного твору в драматичний або в сценарій і навпаки, а також перероблення драматичного твору в сценарій і навпаки;

2) відтворення в наукових і критичних працях, учбових і політико-освітніх виданнях окремих виданих творів науки, літератури і мистецтва та уривків з них; при цьому відтворення у вигляді цитат допускається у межах, встановлених Радою Міністрів Української РСР;

3) інформація в періодичній пресі, кіно, по радіо і телебаченню про випущені в світ твори літератури, науки і мистецтва;

4) відтворення у газетах, кіно, по радіо і телебаченню публічно виголошених промов, доповідей, а також ви пущених у світ творів літератури, науки і мистецтва. Відтворенням вважається також транслювання по радіо і телебаченню творів, що публічно виконуються, безпосередньо з місць їх виконання;

5) відтворення будь-яким способом, крім механічно-контактного копіювання, творів образотворчого мистецтва, які знаходяться у місцях, відкритих для вільного відвідування, за винятком виставок і музеїв.

Стаття 490. Використання твору без згоди автора з виплатою авторської винагороди

Допускається без згоди автора, але з зазначенням його прізвища і з виплатою авторської винагороди:

1) публічне виконання випущених у світ творів; проте, якщо плата з відвідувачів не береться, автор має право на винагороду лише у випадках, встановлених Радою Міністрів Української РСР;

2) запис з метою публічно го відтворення або розповсюдження випущених у світ творів на плівку, пластинку, магнітну стрічку або інший пристрій, за винятком використання творів у кіно, по радіо або телебаченню (пункт 4 статті 489 цього Кодексу);

3) використання композитором виданих літературних творів для створення музичних творів з текстом. В цих випадках ви нагорода сплачується організацією, що використовує такий твір;

4) використання творів образотворчого мистецтва, а також фотографічних творів у промислових виробах; у цих випадках зазначення прізвища автора не обов’язкове.

Стаття 491. Використання твору для особистої потреби

Допускається без згоди автора і без виплати авторської винагороди відтворення або інше використання чужого випущеного в світ твору з метою особистої потреби.

Стаття 492. Авторське право особи, яка використала чужий твір для створення нового

Особі, яка використала чужий твір для створення нового твору (пункт перший статті 489 цього Кодексу), належить авторське право на створений нею твір.

Це право не перешкоджає іншим особам використати той же твір для створення свого твору.

Стаття 493. Строк дії авторського права

Авторське право належить автору довічно.

Авторське право на фотографічні твори і на твори, одержані способами, аналогічними фотографії, належить авторові протягом п’яти років, а на збірники таких творів — протягом десяти років з дня випуску у світ цих творів.

Стаття 494. Спадкування авторського права

Після смерті автора авторське право на його твори в порядку в межах, встановлених законодавством Союзу РСР і цим

Кодексом, переходить за спадщиною і діє протягом п’ятнадцяти років, рахуючи з першого січня року смерті автора.

При скороченому строку дії авторського права воно переходить до спадкоємців на частину строку, що не закінчилась до смерті автора.

Межі виплати спадкоємцям автора авторської винагороди, залежно від суми цієї винагороди, визначаються постановою Ради Міністрів Української РСР. Авторська винагорода, що сплачується спадкоємцям автора у всякому разі не може перевищувати п’ятдесяти процентів винагороди, яка належала б самому авторові.

Стаття 495. Строк дії і спадкування авторського права на колективний твір

Авторське право на колективний твір належить кожному з авторів довічно і переходить до його спадкоємців.

Спадкоємці кожного з співавторів користуються авторським правом протягом п’ятнадцяти років, рахуючи з першого січня року смерті автора. Після цього право на частину винагороди за використання колективного твору, що належала померлому співавторові, припиняє ться.

Авторське право на колективний фотографічний твір і твір, одержа ний способами аналогічними фотографії, належить авторам на строки, зазначені в частині другій статті 493 цього Кодексу, і переходить до спадкоємців на строки, зазначені у ч астині другій статті 494 цього Кодексу.

Стаття 496. Строк дії авторського права, що належить організаціям

Авторське право організації діє безстроково. В разі її реорганізації авторське право, що належить їй, переходить до її правонаступника, а в разі ліквідації - до держави.

Стаття 497. Захист авторського права

В разі використання чужого твору без договору з автором або його спадкоємцями (стаття 485 цього Кодексу), недодержання умов використання твору без згоди автора (статті 489 і 490 цього Кодексу), а також в разі порушення недоторканності твору (стаття 476 цього Кодексу) або інших особистих нема йнових прав автора, автор, а після його смерті - спадкоємці та інші особи, зазначені в статті 478 цього Кодексу, вправі вимагати поновлення порушених пра в (внесення відповідних виправлень, публікації в пресі або іншим способом п ро допущені порушення), або заборони випуску твору в світ, або припинення його розповсюдження.

Якщо рішення суду, що зобов’язує виконати певні дії, не виконано, суд вправі накласти на порушника штраф, що стягується на користь держави. Сплата штрафу не звільняє порушника від обов’язку виконати передбачену рішенням суду дію.

Якщо порушенням авторських прав автору або його правонаступникам заподіяно збитки (стаття 203 цього Кодексу), то, незалежно від вимог, зазначених вище, автор або його правонаступники вправі вимагати відшкодування збитків.

Стаття 498. Викуп авторського права державою

Авторське право на видання, публічне виконання та інше викорис тання твору може бути примусово викуплене державою у автора або його спадкоємців за особливою у кожному окремому випадку постановою Ради Міністрів Української РСР.

Порядок і умови використання твору, авторське право на яке викуплено, встановлюються Радою Міністрів Української РСР.

Стаття 499. Оголошення твору надбанням держави Твір, на який строк авторського права закінчився, може бути оголошений над банням держави постановою Ради Міністрів Української РСР. Порядок і умови використання творів, оголошених надбанням держави, встановлюються Радою Міністрів Української РСР.

В тому ж порядку може бути оголошено монополією держави право перекладу на українську мову творів, випущених у світ на іноземних мовах як в Українській РСР, так і за її межами.

Стаття 500. Авторський договір і його типи

З метою використання свого твору автор вправі укласти з відповідною організацією авторський договір.

За авторськи мдоговором автор передає або зобов’язується створити і в установлений договором строк передати свій твір організації для використання обумовленим за договором способом, а організація зобов’язуєтьс я здійснити або почати це використання в установлений договором строк (стаття 507 цього Кодексу), а також сплатити авторові винагороду, крім випадків, зазначених у законі.

Стаття 501. Види авторських договорів про передачу твору для використання

До авторських договорів належать:

договір про видання або перевидання твору в оригіналі (видавничий договір);

договір про депонування рукопису;

договір про публічне виконання неопублікованого твору (постановочний договір); причому постановочний договір, що передбачає виплату одноразової винагороди, може бути укладений автором на один і той же твір лише з однією організацією;

договір про використання неопублікованого твору в кінофільмі чи телевізійному фільмі (сценарний д ог овір), в радіо- чи телевізійній передачі;

договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою публічного виставлення (до говір художнього замовлення);

договір про використання у промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва;

а також інші договори про передачу творів літератури, науки чи мистецтва для використання будь-яким іншим способом.

Стаття 502. Форма авторського договору Авторський договір повинен бути укладений у письмовій формі (стаття 46 цього Кодексу).

Письмова форма не є обов’язковою для договорів про опублікування творів у періодичн их виданнях і енциклопедичних словниках.

Стаття 503. Типові авторські договори

Авторські договори укладаються відповідно до типових договорів.

Типові авторські договори затверджуються Радою Міністрів Української РСР або за її дорученням відповідними відомствами і твор чи ми спілками, крім випадків, коли законодавство Союзу РСР відносить з атвердження цих договорів до відання Союзу РСР.

Авторський договір може містити умови, що не передбачені типовим договором. Умови укладеного з автором договору, що погіршують його становище, порівнюючи з становищем, установленим в законі або в типовому договорі, недійсні і змінюються умовами, встановленими законом або типовим договором.

Стаття 504. Розмір винагороди авторові за авторським договором

Розмір винагороди, що сплачується за авторським договором, установлюється за угодою сторін у межах затверджених ставок при їх наявності (стаття 475 цього Кодексу).

Стаття 505. Передача і схвалення твору

Автор зобов’язаний виконати замовлений йому твір відповідно до умов договору і передати його організації у встановлений договором строк та в обумовленому порядку.

Організація повинна не пізніше строк у, встановленого типовим договором, письмово повідомити автора або про схвалення передано го їй за авторським договором твору, або про його відхилення за підставами, передбаченими договором, або про потребу внести до твору поправки з точним зазначенням суті виправлень, що вимагаються в межах умов договору. Якщо письмове повідомлення не направлено авторові в установлений типовим договором строк, твір вважається схваленим організацією.

Стаття 506. Обмеження використання третіми особами твору, на який укладено договір

Автор не вправі без письмової згоди другої сторони передавати інш им особам зазначений у договорі твір або частину його для використання тим же способом, що обумовлений договором, крім випадків, передбачених типовими договорами. Строк такого обмеження встановлюється типовими договорами, але не може перевищувати трьох років з дня схвалення твору організацією. В типових договорах можуть передбачатися випадки, коли автор не вправі передавати твір для використання також іншими, ніж обумовлено договором, способами.

Стаття 507. Обов’язок організації використати твір

Організація зобов’язана здійснити або почати використання твору обумовленим з а договором способом у встановлений тим же договором строк, який не може перевищувати двох років з дня схвалення нею твору. Цей обов’язок не поширюється на організацію, що уклала сценарний договір чи договір художнього замовлення.

Типовими договорами можуть бути передбачені більш короткі, ніж зазначені в цій статті, граничні строки з врахуванням обсягу твору і характеру його використання.

Стаття 508. Відповідальність автора за порушення договору

Автор зобов’язаний повернути одержану за договором авторську винагороду, якщо договір розірваний організацією внаслідок того, що автор з своєї вини не передав їй твір у встановлений договором строк; виконав замовлену роботу не відповідно до умов договору чи несумлінно; відмовився від внесення виправлень, запропонованих йому в порядку і в межах, установлених договором; порушив обов’язок особисто виконати ро боту або порушив правила статті 506 цього Кодексу.

Якщо організація відхилила твір на підставах, передбачених договором (стаття 505 цього Кодексу), і не довела по суду несумлінності автора у виконанні замовленої роботи, одержана за договором винагорода зберігається за автором в цілому або в частині, що визначається типовими договорами.

Ця частина не може бути менша двадцяти п’яти процентів суми договору.

Стаття 509. Відповідальність організації за порушення договору

Якщо організація не здійснить або не почне використання схваленого нею твору в строк, установлений договором про передачу твору для використання (стаття 507 цього Кодексу), вона зобов’яз ана за вимогою автора сплатити йому обумовлену винагороду повністю. В цьому разі автор вправі також відмовитися від договору і вимагати повернення переданих за договором примірників твору. Організація звільняється від обов’язку сплатити авторові частину винагороди, яку він мав би о держати після початку використання твору, якщо доведе, що не могла використати твір з обставин, з алежних від автора.

Стаття 510. Перехід права власності на твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням

Твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням, переходить у власність замовника, якщо інше не передбачено договором. Автор зберігає авторське право на цей твір.

Власник твору має право вміщувати його на публічних виставках без виплати авторові додаткової винагороди.

Стаття 511. Охорона інтересів громадянин а, зображеного в творі образотворчого мистецтва

Опублікування, відтворення і розповсюдження твору образотворчого мистецтва, в якому зображено іншу особу, допускається лише за згодою того, кого зображено, а після його смерті за згодою його дітей та пережилої дружини.

Такої згоди не потрібно, якщо це робиться в державних чи громадських інтересах або зображена особа позувала авторові за плату.

Стаття 512. Порядок використання виконаних за замовленнями архітектурних, інженерних та інших технічних планів

Виконані за замовленнями організацій архітектурні, інженерні та інші технічні плани, креслення і рисунки, можуть бути використані замовниками для своїх потреб, передані ними для використання іншим особам або відтворені в пресі без виплати авторам додаткової винагороди.

Стаття 513. Договір про переробку твору одного виду та твір іншого виду

За договором про переробку твору автор надає іншій особі на умовах, передбачених договором, право переробити свій розповідний твір на драматичний або в сценарій чи навпаки, або свій драматичний твір в сценарій чи навпаки. Організація, що уклала з автором договір про переробку твору, зобов’язана виплатити авторові винагороду, крім випадків, зазначених у законі, а також негайно після схвалення нею твору, що виник в результаті переробки, запитати згоду автора на випуск цього твору в світ. Розмір винагороди встановлюється за угодою сторін в межах, затверджених ставок при їх наявності (стаття 476 цього Кодексу).

На автора може бути покладений обов’язок протягом установленого договором строку, який не може перевищувати трьох років для його укладення, не надавати третім особам без письмової згоди другій стороні права на переробку даного твору на твір того ж виду, що пе редбачений договором.

РОЗДІЛ V

ПРАВО НА ВІДКРИТТЯ Стаття 514. Права автора відкриття

Автор відкриття має право вимагати визнання його авторства і пріоритету у відкритті, посвідчуваних дипломом, який видається у випадках і в порядку, передбачених Положенням про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, затв ерджуваним Радою Міністрів СРСР.

Автор відкриття має право на винагороду, виплачувану йому при одержанні диплома, а також на пільги, передбачені Положенням про відкриття, винахо ди і раціоналізаторські пропозиції.

Стаття 515. Перехід права автора відкриття за спадкоємством

Право одержати диплом померлого автора відкриття, а також винагороду за відкриття переходить за спадкоємством у встановленому законом порядку.

Стаття 516. Спори про авторство на відкриття

Спори про авторство (співавторство) на відкриття розв’язуються судом.

Розділ VI ВИНАХІДНИЦЬКЕ ПРАВО

Стаття 517. Авторське свідоцтво і патент

Автор винаходу може за своїм вибором вимагати або визнання лише свого авторства, або визнання за ним авторства і надання йому виключного права на винахід. У першому випадку на винахід видається авторське свідоцтво, у другому випадку — патент. Авторські свідоцтва і патенти видаються на умовах і в порядку, передбачуваних Положенням про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

Патентування за кордоном винаходів, зроблених у межах СРСР, і винаходів, зроблених за кордоном радянськими громадянами, а також будь-яка передача радянських винаходів за кордон допускаються лише в порядку, встановленому Радою Міністрів СРСР.

Стаття 518. Використання винаходу, на який видано авторське свідоцтво

У тих випадках, коли на винахід видано авторське свідоцтво, виключне право держави на цей винахід діє протягом п’ятнадцяти років з дня подачі заявки. Держава бере на себе турботу про ре алізацію винаходу з урахуванням доцільності його впровадження.

Кооперативні та інші громадські організації можуть на однакових підставах з державними організаціями використовувати винаходи, що стосуються кола їх діяльності.

Винахідник, якому видано авторське свідоцтво, в разі використання його винаходу, має право на винагороду залежно від економії або іншого позитивного ефекту, одержуваного в результаті використання винаходу, а також право на пільги відповідно до Положення про відкриття, винаходи і раціоналізатор ські пропозиції.

Стаття 519. Права власника патенту на винахід

Патент видається строком на п’ятнадцять років, рахуючи з дня подачі заявки. З того ж дня охороняються права заявника.

Ніхто не може без згоди особи, якій належить патент (патентовласника), використати винахід. Патент овласник може видати дозвіл (ліцензію) на використання його винаходу або повністю переуступити патент.

Організація, яка до подачі заявки на винахід незалежно від винахідника застосувала в межах СРСР даний винахід або зробила всі необхідні для цього приготування, зберігає право на дальше безоплат не використання даного винаходу. Спори в цьому питанні розв’язуються в судовому порядку.

В тих випадках, коли винахід має особливо важливе значення для держави, але з патентовласником не буде досягнуто угоди про уступку патенту або про видачу ліцензії, за рішенням Ради Міністрів СРСР патент може бути примусово викуплений державою або відповідній організації може бути дано дозвіл на використання винаходу, з встановленням винагороди патентовласникові.

Стаття 520. Права автора раціоналізаторської пропозиції

Авторові прийнятої до впровадження раціоналізаторської пропозиції видається посвідчення, яке встановлює його авторство. Він має право на винагороду залежно від економії або іншого позитивного ефекту, одержуваного в результаті впровадження пропозиції, а також право на пільги відповідно до Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

Стаття 521. Участь винахідника і раціоналізатора у впровадженні пропозиції

Винахідники і раціоналізатори повинні активно сприяти впровадженню і дальшому розвиткові їх пропозицій та мають

право брати участь у здійсненні робіт по впровадженню цих пропозицій у порядку, передбаченому Положенням про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

Стаття 522. Перехід прав автора винаходу і раціоналізаторської пропозиції за спадкоємством Право одержати авторське свідоцтво або патент на винахід, посвідчення на раціоналізаторську пропозицію і винагороду за винахід і раціоналізаторську пропозицію, а також основане на патенті виключне право на винахід переходять за спадкоємством у встановленому законом порядку.

Стаття 523. Спори про авторство і виплату винагороди Спори про авторство (співавторство) на винахід розв’язуються судом. Судом розв’язуються також спори про першість на раціоналізаторську пропозицію, якщо вони не розв’язані в організації за місцем впровадження пропозиції.

Спори в питаннях розміру, порядку обчислення і строків виплати винагороди за винаходи і раціоналізаторські пропозиції розвязуються в порядку, передбаченому Положенням про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції. Причому винахідник або раціоналізатор, який вважає прийняте рішення неправильним, може звернутися до суду.