хіть

хіть

Хіть, хо́ті и хі́ті, ж. Охота, желаніе. Були латинці дружні люде і воюватись мали хіть. Котл. Ен. IV. 60. Сього дива — аби хіть. Ном. № 7673. Аби хіть була! от як уже немає хоті.... Ном. № 4975. Хіті з вола, а сили з комаря. Ком. Пр. № 1233. Хіть ма́ти до ко́го. Имѣть къ кому склонность, влеченіе. До кого ти хіть більшу маєш? Полт.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924