хрест

Хрест, та, м. 1) Крестъ. Віру християнську під нозі підтопчи, хрест на собі поламни. Дума. Нема Гонти, нема йому хреста, ні могили. Шевч. 207. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив і хрести позолотив. МВ. I. 65. Хресто́м благослови́ти. Осѣнить крестомъ. Хреста́ поклада́ти. Креститься, осѣнять себя крестомъ. У хрест увести́. Окрестить. Ном. № 9501. Учора ізвечора сина вродила, ік білому світу у хрест увела. Чуб. V. 467. У хрест увійти́. Окреститься, быть окрещеннымъ. ХС. III. 52. 2) Также и мн. хрести́. Печенье въ формѣ креста, которое пекутъ на крестопоклонной недѣлѣ. Хрест одвезти на ниву, що печуть на хрестці. Сим. 204. 3) Рукоять сабли. Зразу — черк! пополам обидві шаблі. Козаки з досади покидали об землю й хрести. К. ЧР. 167. 4) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. I. 192, на вышивкѣ. Чуб. VII. 427. 5) Одно изъ созвѣздій. Чуб. I. 14. Раст. 6) — петрі́в. Lathraea squamaria L. ЗЮЗО. I. 126. 7) — соба́чий. Когда борятся два на два и одной парѣ удастся свалить противниковъ одного на другого, то это и называется скла́сти на соба́чий хрест. Кіев. у. 8) мн. Трефи (въ картахъ). 9) мн. = Хрестини. Мил. 22. Ум. Хре́стик, хре́стичок, хре́щик.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924