хисткий

хисткий

Хистки́й, а́, е́. 1) Колеблющійся, шаткій. Бистрі річечки, ще й хисткії кладочки. Грин. III. 496. Вже ступила на хистку кладку. Левиц. I. 172. Хисткий місточок. Левиц. I. 437. 2) Слабаго здоровья. Да вона в тебе скоро вмре. Бач, яка хистка. Г. Барв. 5. 3) Гибкій. Тонкий да хисткий стан. К. ЧР. 163. Уродливий парубок, хисткий, як очеретина. МВ. I. 4) Способный, умѣлый, ловкій. Ну, вже й хисткий хлопець. Канев. у. Та скора ж, та хистка, як та ластівка! Г. Барв. 103.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924