химера

Химе́ра, ри, ж. Употребл. преимущ. во мн. ч. Фантастическія выдумки; причуды. Чи довго ще сплітатимеш химери, і голос твій бурхатиме, як вітер. К. Іов. 48. Химе́ри гну́ти. Показывать причуды. Химе́ри гони́ти. Говорить вздоръ. Дівча божевільне химери ганяє. К. Досв. 77. Се він перепився, та сп'яну химери погнав. Кв.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924