хильцем

хильцем

Хильце́м, хи́льці, нар. 1) Согнувшись, наклонясь. А я, гільтай молоденький, того не злякався, хильцем хильцем по під верби, та в зіллє сховався. Гол. III. 164. Козак молоденький та й того злякався, хильці, хильці по під плотом, та й в зілля сховався. Чуб. V. 127. Побіг хильці бур'янами, та й утік. Каменец. у. 2) Хильце́м ковтну́ти. Выпить, сразу опрокинувъ рюмку въ ротъ. Левиц. I. 143.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924