Хвилини

Хвилини

Якби мої думи німії

Та піснею стали без слова.

Тоді б вони більше сказали,

Ніж вся отся довга розмова.

Якби мої думи німії

На струни проречисті впали,

Зайшлись би плачем мої струни

І сміхом дитячим заграли.

Мов хвиля морська в ясну бурю,

І темна, й блискуча, й раптова,

І сонцеві рідна, й безодні,

Була б моя пісня без слова.

Важкі побережнії скелі

Зрива переможнеє море;

Невже переможная пісня

Важкого жалю не поборе?

Невже моя пісня не хвиля?

Ой леле! Даремні питання…

Німі мої думи, а руки

Дають лиш німії стискання…