харциз

харциз

Харци́з, за, м. Разбойникъ, грабитель. Не звір я — людську кров пролити і не харциз, людей щоб бити. Котл. Ен. IV. 50.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924