Характерник у бою за Хортицю

Про текст
Назва: Характерник у бою за Хортицю
Записано в: у м. Олександрівську на Катеринославщині
Дата запису: 1884
Записувач:
Записано від: від І. Кардаша
Жанр: легенда
Опубліковано в: Савур-могила. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. і авт. приміт. В. А. Чабаненко. — К.: Дніпро, 1990
[[Файл:|300px|безрамки|центр]]


Земля, де ми живемо, відвойована в турка бог його знає за якого царя... Орда, кажуть, стояла на Хортівському острові, а руське військо проти неї, де тепер Вознесенка. От почали воювать.

Орда обкопалась і палить з гармат, а москалі товпляться та падають. Як уже полягло багато москаля, цар давай журитися. Коли де не взявся запорожець. Біжить конем та прямо до царя:

— Здоров, царю!

— Здоров, козаче!

— А що, як?

— Так і так,— каже цар.— Полягло війська багато, а турка не візьму.

— Ставай,— каже, — біля мене.

Цар став. Запорожець підняв руку і піймав ядро.

— Ось бачиш, каже,— який гостинець! Ну, тепер,— каже,— глянь на острів. Що там?

Глянув цар — аж турок сам себе рубає, сам на себе підняв руку і пішов потоптом. Піднялась велика курява, закрукали круки, а потім — стихло..

— Дивись тепер,— каже запорожець.

Глянув цар — аж нема ні одного живого турка: порубали самі себе, а круки видовбують їм очі. Цар тоді й каже:

— Ну, запорожці, дарую вам цю землю. Живіть, поки світ сонця!

Стали вони роз'їжджатися. Москалі посідали на коней, а запорожці прослали на Дніпрі повсть та й подалися до Лиману.

Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:

  • вираження народної творчості (фольклор);
  • акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).