хаптура

хаптура

Хапту́ра, ри, ж. = Хавтур. Піп дзвонить за для своєї користи, може чує де хаптури поїсти. Чуб. I. 280. Ум. Хапту́рка. Не здужає (кобила) у пилипівку попівських хаптурок по селу возить. Кв.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924