УКРАЇНЇ.
Ти звеш мене й на голос милий твій
З горячою любовю я полину;
Поки живуть думки в душі моїй,
Про тебе, ненько, думати не кину.
Як мрію чистую з найкращих мрій
Я заховаю в серцї Україну,
І мрія та як сьвітище ясне́
Шляхо́м правдивим поведе мене.
Нехай той шлях важкий, нехай тернистий!
Але хиба тодї квіток шукать,
Коли тебе, твій любий образ чистий
Несхнучі сльози тяжко туманять?
Коли твій ґенїй навіть променистий
Онемощів і почина згасать?
О нї, того скарають муки люті,
Хто зможе в час такий тебе забути!
В бідї твоїй ріднїща ти менї;
Тобі несу я сили всї, що маю;
І працю тиху і мої піснї
На вівтар твій побожно я складаю.
Натхни-ж мене! Нехай у мертвім снї
Я днїв моїх даремно не загаю!
Нехай я знаю, що не дурно жив
Що за життя тобі я заплатив.
Коли я був дитиною малою,
Красу твою повсюди я вбачав.
Здавалась ти веселою, ясно́ю,
Мене твій вид веселий чарував.
Тодї я ще душею молодою
Про муки тайнії твої не знав;
Тепер же бачу я твої страждання,
І ще зросло моє к тобі кохання.
Прийми-ж мої піснї як дар малий
Великої і вірної любови!
Що зможе дати мій талан слабий
В скарбницю любої твоєї мови,
Він певно дасть, і знай, що в час страшний
Твій син тобі не пожалїє крови,
І що не спинить страх усїх погріз
Моїх пісень, моїх за тебе слїз.
