ПІСНЯ.
Відколи людям Бог послав
На землю пісню-чарівницю,
Неначе промінь засіяв
І осьвітив земну темницю.
У піснї чоловік знайшов
Утїху від нудьги лихої,
Й на працю веселїш пішов
Під голос піснї чарівної.
Він радісно принняв її,
Як послани́цю з кращих ми́рів;
Надїї вилив в їй свої
І сам надїям тим повірив.
І всї бажання потайні,
Що в його груди ворушили,
Підняв він з серця глибини
І виспівав у піснї милій.
І горе страдного життя
Сумнії звуки розказали,
І найзапеклїші спізнали
Благії сльози спочуття.