Українські твори/Верша та болото
| ◀ Будяк та коноплиночка | Українські твори Українські приказки Верша та болото |
Маківка ▶ |
|
ВЕРША ТА БОЛОТО.
Рибалонька, митець усе в воді ловити,
Бажаючи піймать в'юнів,
В Болото Вершу засторчив.
Довгенько щось вона там мусіла сидіти.
Язик жіночий є, та нічого робити,
(А зроду, мабуть-то, що не плоха була)
Так лаяти болото почала:
„Оце поганая багнюка!
Глянь, пузириться як, знечев'я клекотить.
Тут певнеє ніщо не ходить й не сидить,
Одна черва, мовляв, кишить
Та де-коли повзе по куширу гадюка.
Уже коли б тут воленька мени!…
Таке ж бридке, таке мерзенне,
Поржавіло, від жабуру зелене,
Не хочеться паскудиться в багні,
А то б…“
Що ж їй Болото одвічало?
— „Де ти сама, добродійко?“ — спитало.
А Верша гомонить на дні.