Українські твори
Євген Гребінка
Українські приказки
Ведмежий суд
• Інші версії цієї роботи див. Ведмежий суд Київ: Видавництво «Вік», 1906
ВЕДМЕЖИЙ СУД.

Лисичка подала у суд таку бомагу:
Що бачила вона, як попеластий віл

На панській винниці пив, як мошенник, брагу,
 Ів сіно, і овес, і сіль.
Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки.
Давай вони його по-свойому судить
 Трохи не цілі сутки.
 „Як можна гріх такий зробить!
 Воно було б зовсім не диво,
 Коли б він їв собі м'ясиво,“ —
 Ведмідь сердито став ревіть.
 — „А то він сіно їв!“ — Вовки завили.
 Віл щось почав був говорить,
Та судді річ його з починку перебили,
Бо він ситенький був — і так опреділили
 І приказали записать:
 „Понеже віл признався попеластий,
Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласти, —
Так за такі гріхи його четвертовать
І м'ясо розідрать суддям на рівні части,
 Лисичці ж ратиці віддать.“