Чи се тая кринеченька, що я воду пив?
Чи се тая дївчинонька, що я ї любив?
Ой! жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люди,
Моя вже не буде.
Недоле моя.
Чи се тая криниченька, що голуб купав ся?
Чи се тая дївчинонька, що я женихав ся?
Ой! жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люди,
Моя вже не буде.
Недоле моя.
Ой, сеж тая криниченька і ключ і відро:
А вжеж мене дївчинонька забула давно…
Ой! жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люди,
Моя вже не буде.
Недоле моя.
Засипалась криниченька золотим піском:
Злюбила ся дївчинонька з другим козаком.
Ой! жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люди,
Моя вже не буде.
Недоле моя.
Вжеж до тої криниченьки стежки заросли:
Та вжеж мою дївчиноньку сватати прийшли!
Ой! жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люди,
Моя вже не буде.
Недоле моя.
Уже з тої криниченьки орли воду пють:
Та вжеж мою дївчиноньку до слюбу ведуть.
Ой! жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люди,
Моя вже не буде.
Недоле моя.
Один веде за рученьку, другий за рукав,
Третий стоїть, серце болить, любив та не взяв.
Ой! жаль серцю буде,
Возьмуть чужі люди,
Моя вже не буде.
Недоле моя.
|
