Український співаник/Ходжу, нуджу понад берег

Український співаник
Любовні
Ходжу, нуджу понад берег…
Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Ходжу, нуджу понад берег,
Тяженько зітхаю:
Бідна-ж моя головонька,
Що долї не маю.

Булож мене моя мати,
В ріцї утопити:
Як такую нещасливу
На сей світ пустити.

О як тяжко каменеви
Під водов плинути,
А ще тяжше сиротинцї
На чужинї бути.

Журила ся мати мною
Як риба водою:
Дала мене межи люди,
Жалує за мною.

Ах ти, Боже, мій єдиний,
Ти моя потїха:
Потїш мене нещасливу,
Вибав з того лиха.