Український співаник/Ой любив, ой кохав, собі дївчину мав

◀ Було не рубати зеленого дуба

Український співаник Любовні Ой любив, ой кохав, собі дївчину мав

Гей, зрада, зрада, чорні очи, зрада ▶

Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Ой, любив, ой кохав, собі дївчину мав.
Гей! як у саду вишня:
За лихими людьми та за ворогами
Гуляти не вийшла.

Покидаю тебе, серденятко моє,
Гей! єдиному Богу:
А сам я піду, а сам я поїду
В далеку дорогу.

Дожидай ся мене серденятко моє,
Гей! та до себе в гостї:
Як виросте у тебе у світлонцї
Трава на помостї.

Росла та росла трава шовковая,
Гей! та вже похилилась:
Ждала, ждала, козака, дївчина,
Та вже і зажурилась.

Ой загув та загув сизий голубонько,
Та сївши на тичину:
Ох, ох, ох, ох, молод козаченько,
Покинув дївчину.