Український співаник/Ой, не стели ся хрещатий барвінку

◀ Козак пана не знав з віка

Український співаник Козацькі Ой, не стели ся хрещатий барвінку…

Пою коня при Дунаю ▶

• Інші версії цієї роботи див. Ой, не стелися, хрещатий барвінку

Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Ой, не стели ся хрещатий барвінку
Та по крутій горі;
Гей, не втїшайтесь злії вороженьки
Та пригодонцї моїй.

Бо моя пригодонька козацькая врода,
Як та ранная роса;
Що вітер повіє сонечко пригріє,
Та і спаде вона вся.

Що вітер повіє, сонечко пригріє,
Роса на землю впаде:

Так моя неслава, людська поговірка
Собі марно пропаде.

Наїхали пани й жиди арендарі
Воли і вози забирають;
Гей беріть же ви всю худобоньку,
Не маю вам що казать.

А як жив буду, то все то здобуду,
Воли і вози покуплю;
Мережені ярма, тернові занози
Ще-ж бо і сам я пороблю.

На людськую славу й тую поговірку
Ще раз у Крим ісхожу;
Повні вози соли, повні мажі риби
Ще до дому привезу.