Український співаник/Гей по горі, по високій

◀ Ой мати, мати, серце не вважає

Український співаник Любовні Гей по горі, по високій…

Ви дївочі сині очи ▶

Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Гей по горі, по високій, трійзїль постелив ся:
З України до дївчини козак поклонив ся:

Поклонив ся козаченько з коня вороного,
Нагадай си, моя мила, мене молодого.

А в недїлю рано, рано дївча ся вмивало:
Тай русою та косою личенько втирало.
Утирало біле личко, утирало брови, —
Немаж мого миленького, нема і розмови.

Не плач мила, не плач серце, не плач чорні очи
Ой маюж я розмовоньку аж до пізна в ночи:
Ой маюж я розмовоньку, ой маюж я милу,
Висипано надімною високу могилу.