Український співаник/Верховино, світку ти наш
| ◀ Не миритись милі братя | Український співаник Патріотичні і політичні Верховино, світку ти наш… |
Родимий краю, село родиме ▶ |
|
Верховино, світку ти наш,
Гей, як у тебе так мило!
Як ігри від пливе тут час
Свобідно, шумно, весело:
Ой нема то, краю, краю, над ту Верховину
Коби менї погуляти хоч одну годину.
З верха на верх, а з бору в бір,
З легкою в серци думкою; —
В чересї кріс, в руках топір,
Буяє леґінь тобою:
Черемоше, Черемоше, чиста твоя вода,
Дївчинонько з Верховини, якаж твоя врода.
Лїтом цїлим, би ніч, би день,
Хлопцї буяють тут наші;
Свобідна тут вода огень,
Достатком лїса і паші:
Задуднїли сїромахи в полонинї чути,
Як жеж тебе Верховино тяжко позабути.
Там пан не клав ланцухом меж,
Чужий не станув стопою;
Буйная тут землї одеж,
Плекана піснев, росою:
А я теє дївча люблю, що біле як гуся,
Воно мене поцїлує тілько оберну ся.
Не вабить нас баришів лесть,
Коби лиш порох та цївка,
У Бога світ, у людий честь,
Та овець турма, сопівка!
Вже нам більше не задзвонят дзвони в Коломиї,
Вже нас більше не погонять зо стричком на шиї.
Та коби пирс хребет із від
Та медвідь шибнув лїсами:
Завіяв юг, заграв Бискид,
Черемош гукнув скалами:
Ой на Кути дороженька, на Кути, на Кути,
Бувай любко здоровенька, бо іду в рекрути.
Там то бренить трембіти звук,
Щебече любо сопівка,
А як зьвіря завиє звук,
В челюсти плюне му цївка.
Як зашумить коломийка, ватаг загуляє,
Чорнобриву дївчиноньку кругом обертає.