1.I шумить, і гуде,
Дрібен дощик іде…
А хто ж мене, молодую,
Та додому проведе?
|
2.Обізвався козак
У зеленім саду:
„Гуляй, гуляй, дівчинонько,
Я додому проведу!“
|
3.Ой, прошу ж я тебе,
Не веди ж ти мене,
Бо сердиту матір маю,
Буде бити мене.
|
4.Ой, ти ненько моя!
А я ж донька твоя!
Тоді було бити, вчити,
Як маленька була.
|
5.А тепер я велика,
Треба мені чоловіка,
Ні старого, ні малого, —
Козаченька молодого.
|
6.Щоб у полі орав,
І у домі дбав,
Мене ж, мене молодую,
Та хазяйкою звав.
|
|