Україна в міжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник.
Випуск 4

під ред. Миколи Варварцева

Чилі
Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

ЧИЛІ, Респубіка Чилі (Chile, Republica de Chile) — держава у південно-західній частині Південної Америки. Територія — 756 тис. км2.

Населення — 17,5 млн. осіб (2013). Державна мова — іспанська. Столиця — м. Сантьяго. Ч. — президентська унітарна республіка. Діє конституція 1980 (зі змінами і доп. 1989, 1993, 1997). Президент обирається на 4 роки й одночасно виконує обов'язки прем'єр-міністра. Законодавча влада представлена Національним конгресом. Верхня палата — сенат — оновлюється кожні 4 роки. Палата депутатів складається зі 120 представників, які обираються строком на 5 років. Ч. є однією з держав-засновниць ООН (1945), членом Організації американських держав (1948) та ряду інших міжнародних і регіональних організацій.

До початку іспанського колоніального завоювання північ Ч. була складовою частиною імперії інків. 1520 Ч. відкрив португалець Ф. Магеллан. Першим тимчасовим поселенням європейців у 1541 стало Сантьяго, а вже 1542 Ч. було включено до складу іспанського віце-королевства Перу.

Прагнення чилійців до національної незалежності активізувалися під час правління в Іспанії ставленика Наполеона Бонапарта: 18 вересня 1810 у Ч. було сформовано Національну урядову хунту, котра проголосила вірність скинутому королеві Фердинанду VII і свій автономний статус у складі іспанського королівства. Ця дата відзначається у Ч. як початок процесу конституювання незалежності. Згодом іспанці здійснювали спроби відновлення свого необмеженого панування у Ч., однак зазнали поразки від чилійсько-аргентинських військ на чолі з генералом Х. Сан Марті. У битві при Майпу 1818 іспанський опір було остаточно зламано. Х. Сан Марті відмовився від президентської посади на користь Б. О'Хіггінса, котрий і став першим главою незалежної держави Ч. Подальший історичний розвиток країни характеризувався політичною нестабільністю.

Спроби запровадження ліберальної конституції чергувалися з періодами диктаторського правління, поки не було обрано модель сильного президентського правління, що й забезпечило тривалу політичну стабільність аж до початку громадянської війни 1891. У результаті цієї війни модель правління в країні було замінено на парламентську. 1916 у Ч. відбулося повернення до централізованої президентської системи. Під час Першої світової війни Ч. зберігала нейтралітет. У Другій світовій війні Ч. також дотримувалась нейтралітету і лише 1944 вступила у війну на боці антигітлерівської коаліції. Повоєнний період характеризувався періодичними спробами демократизації і соціальних реформ. Помітною подією в історії країни стала перемога лівих сил на виборах 1970 і обрання президентом країни С. Альєнде. Його спроби реалізації масштабної програми націоналізації наштовхнулася на жорсткий спротив правих сил у середині країни та впливових кіл за її межами. 11 вересня 1973 у Ч. було здійснено військовий переворот, унаслідок якого загинув президент С. Альєнде, сотні його прихильників були вбиті, тисячі арештовані. Владу перейняла військова хунта на чолі з ген. А. Піночетом, за правління якого було розпущено парламент і заборонено діяльність усіх політичних партій. Однак соціально-економічні показники розвитку Ч. поліпшилися порівняно із попередніми періодами. З кінця 80-х у Ч. розпочався етап відновлення демократії. 1989 після 15 років диктатури у країні відбулися перші вільні вибори, в результаті яких президентом було обрано християнського демократа П. Ейлвіна. Новий президент продовжив неоліберальний економічний курс А. Піночета. Розпочалося розслідування порушень прав людини періоду диктатури. 1994–2000 також був періодом правління християнських демократів. Усі спроби судового переслідування самого Піночета виявилися у загальному підсумку безрезультатними, і колишній диктатор помер 2002 без судового вироку. 2000 президентом Ч. став соціаліст Р. Лагос. Його наступницею стала також соціалістка М. Бачелет. Однак 2010 уперше за останні 20 років перемогу святкували праві сили зі своїм кандидатом С. Піньєрою, який виборов посаду президента.

Ч. визнала незалежність України 9 січня 1992, а дипломатичні відносини між двома країнами було встановлено 28 січня 1992. З 1995 посол України в Аргентинській Республіці є акредитованим послом України в Ч. за сумісництвом. 1997 в Києві розпочало діяльність Почесне консульство Чилі, а 1998 Україна призначила свого Почесного консула у Сантьяго. Особливе значення для розвитку українсько-чилійського співробітництва мав офіційний візит до Ч. у жовтні 1995 Президента України Л.Д.Кучми, в ході якого було визначено основні напрямки співпраці, закладено основи для розвитку відносин у різних сферах, підписано перші двосторонні документи. 1997 Україна і Ч. започаткували щорічні політичні консультації на рівні міністерств закордонних справ. У 2004 президент Ч. здійснив перший візит до України.

Попри позитивні тенденції, що склалися у сфері торговельноекономічного співробітництва між двома країнами до 2008, з початком світової фінансової кризи з'явилися значні диспропорції у динаміці експорту та імпорту. Товарообіг у 2009 порівняно з 2008 зменшився на 70% (на 99,8 млн. дол. США) та становив 41,2 млн. дол. Негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу України в двосторонній торгівлі товарами з Чилі у 2009 стало рекордним за останні роки і досягло рівня 20,5 млн. дол. 2010 загальний обсяг взаємної торгівлі товарами між Україною та Ч. зменшився порівняно з 2009 на 2,33 млн. дол. і становив 38,9 млн. дол. Основу товарної групи експорту до Ч. складають електричні машини і устаткування та чорні метали. Імпорт до України незмінно становлять риба та морепродукти, вино, виноград та сушені фрукти. У структурі українського експорту питома вага лише трьох товарних груп склала 92% (чорні метали, зокрема прокат; добрива та електричні машини). У червні 2011 у Сантьяго відбулося перше засідання урядової українсько-чилійської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва, де були намічені перспективи розвитку торговельно-економічного співробітництва у галузях важкої промисловості, енергетики, сільського господарства, харчової промисловості та рибного господарства, а також у космічній, науково-технічній та технологічній сферах.

Українсько-чилійську договірно-правову базу у сфері культурно-гуманітарного співробітництва складають міжурядова угода про співробітництво в галузі культури, освіти, науки (1997), а також угода про відносини дружби та співробітництво між містами Київ і Сантьяго (1998), договір про дружбу і співробітництво між містами Одеса і Вальпараїсо (2004). За ініціативи почесного консула України в Ч. 2009 було створено інформаційний іспаномовний веб-сайт української громади в Чилі «Ucrania.cl». Подією міждержавного рівня стало проведення в Україні у вересні 2010 першого в історії товариського матчу між збірними командами з футболу України та Ч., у зв'язку з чим Україну відвідала велика група чилійських журналістів, у Ч. з'явилося багато публікацій про Україну.

Літ.: Кириченко В.П. Проблеми сучасної Латинської Америки. — К., 1986; Мартин Пенья Веласкес. История Чили с древнейших времен и до наших дней. — М., 2011.

О.М. Горенко.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.