Україна в міжнародних відносинах/4/Український вільний університет у Празі

◀ Український високий педагогічний інститут ім. М. Драгоманова

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Український вільний університет у Празі

Український громадський комітет у Чехословаччині ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ у Празі — перший вищий навчальний заклад і друга наукова установа української еміграції за кордоном. Заснований 17 січня 1921 у Відні з ініціативи українських учених, письменників, журналістів. Складався із двох факультетів — філософічного та факультету права і суспільних наук, на яких працювало 12 професорів і 3 доценти та було 90 слухачів. Першим ректором УВУ став професор О. Колесса, який 7 разів обирався на цю посаду. У вересні 1921 університет переведено до Праги (Чехословаччина), що на той час стала головним осередком української студентської молоді (понад 1 тис. осіб) й еміграції з українських земель узагалі, де він дістав матеріальну та правову підтримку з боку чехословацького уряду й особисто президента Чехословаччини Т.-Г. Масарика, а також із боку наукової громадськості республіки, зокрема керівництва Карлового університету, яким були надані УВУ приміщення для занять тощо.

У Празі УВУ вступив на шлях нормального функціонування як повноцінний і науково спроможний осередок поширення й поглиблення знань на зразок західноєвропейських університетів. У середньому кожного семестру в ньому навчалося понад 250 студентів, повний курс навчання (4 або 8 семестрів) за період 1921–45 закінчили близько 2–3 тис. осіб, приблизно 150 з них отримали ступені доктора права чи філософії.

На кінець празького періоду діяльності (1945) у професорсько-викладацькому складі УВУ налічувалося 20 професорів, 10 доцентів і 3 лектори. Усього за цей час викладали й здійснювали наукову діяльність близько 100 осіб, у т.ч. понад 50 професорів. Більшість із них були широко відомі в науковому світі як висококваліфіковані фахівці з певних галузей знань, визначні громадсько-культурні діячі, серед них: філологи — О. Колесса, Л. Білецький, А. Артимович, І. Огієнко, В. Сімович, С. СмальСтоцький, І. Панькевич, історики — Д. Антонович, Д. Дорошенко, І. Борковський, В. Біднов, С. Дністрянський, В. Кубійович, О. Мицюк, С. Наріжний, О. Шульгін, В. Щербаківський, В. Яковлів, філософи — А. Волошин, І. Мірчук, Д. Чижевський, правознавці — О. Ейхельман, Р. Лащенко, К. Лоський, В. Старосольський, С. Шелухин, природознавці — І. Горбачевський, Б. Матюшенко, В. Тимошенко та ін. Чимало із професорів УВУ були членами зарубіжних академій наук і наукових товариств, викладали в інших вузах за кордоном, брали участь у міжнародних наукових конференціях: протягом 1924–31, наприклад, вони взяли участь у 28-ми таких наукових з'їздах і конгресах. Лише 1922–31 було видано 27 назв університетських підручників, монографій і наукових збірників та сотні статей, надрукованих у різних країнах світу. УВУ відіграв помітну роль у заснуванні ряду українських наукових і навчальних закладів у Чехословаччині та інших країнах Європи, у тому числі Українського правничого товариства в Чехії, Українського історично-філологічного товариства, Українських студій пластичного мистецтва (1923), Українського академічного комітету (1924), Музею визвольної боротьби України (1925) в Празі, Українського наукового інституту в Берліні (Німеччина, 1926).

Під час гітлерівської окупації Чехословаччини УВУ продовжував свою діяльність: він був підпорядкований ректорові німецького Карлового університету. Після визволення Праги Радянською армією 1945 керівництво УВУ, зокрема його останній ректор празької доби А. Волошин, зазнало репресій, а сам заклад був фактично ліквідований. Відновив свою діяльність 1946 у Мюнхені (Німеччина), куди переїхала значна частина його професорів та студентів. Діє він і сьогодні.

Літ.: Віднянський С.В. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехо-Словаччині: Український вільний університет (1921–1945 рр.). — К., 1994; Його ж. Український вільний університет у Празі — осередок міжслов'янcьких науково-освітніх взаємин. В кн.: Славістичні науково-освітні центри в Україні (вчора-сьогодні-завтра). — К., 1995.

С.В. Віднянський.