Україна в міжнародних відносинах/4/Світовий конгрес вільних українців

◀ Світова федерація українських жіночих організацій

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4 під ред. Миколи Варварцева Світовий конгрес вільних українців

«Свобода» ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2013

СВІТОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНЦІВ (до 1993 — Світовий конгрес вільних українців) —координаційна громадcька організація української діаспори. Об'єднує українські організації із 32 країн світу. Заснований у 1967 в Нью-Йорку. Керівним органом СКУ є конгрес (до його компетенції належить визначення засадничих принципів діяльності СКУ та обрання членів виконавчих органів), а між конгресами — секретаріат, очолюваний президією. Друкований орган — «Вісник Світового конгресу вільних українців». Ініціатором створення був голова проводу українських націоналістів А. Мельник. У роботі 1-го Конгресу СКВУ взяли участь 1004 делегати з понад 30 країн від 230 громадських, конфесійних, політичних організацій, у т. ч.: Українського конгресового комітету Америки, Української американської координаційної ради, Комітету українців Канади, Українського центру крайової репрезентації Аргентини, Бразилії, Союзу українських організацій Австралії, Світової федерації українських жіночих організацій, координаційного осередку українського громадського центру і крайових установ в Європі (Велика Британія, Німеччина, Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди) та ін. Делегати прийняли «Перший Маніфест до українського народу в Україні і поза її межами в СССР та країнах Московського блоку», де зазначалося, що СКВУ «допомагатиме своєму народові в його боротьбі доти, аж поки він остаточно визволиться і побудує незалежну суверенну і соборну державу». Було також ухвалено «Меморандум до Генерального Секретаря Організації Об'єднаних Націй», в якому висловлювалася стурбованість політичними переслідуваннями в УРСР. Першим президентом СКВУ став В. Кушнір, генеральним секретарем — М. Плав'юк.

Основна діяльність СКВУ була спрямована на об'єднання зусиль діаспори з метою утвердження демократичних цінностей в УРСР, відродження державної незалежності України, збереження етнічної та духовної самобутності українців за кордоном. Для здійснення поставлених завдань створено ради й комісії СКВУ/СКУ: комісія прав людини, національних прав, молоді, екологічна, фінансово-дорадча, геноциду 1932–33, олімпійська, виховно-освітня, у справах культури, науки та ін.

У 1970–80-х pp. діяльність СКВУ була спрямована на забезпечення акцій у країнах Зх. Європи та Північної Америки на захист ув'язнених українських дисидентів В. Мороза, Л. Плюща, Н. Строкатої та ін., взаємодію закордонних українців у проведенні скорботних заходів, пов'язаних із 50-річчям Голодомору 1932–1933 років в УСРР (1981), створення Міжнародної комісії з розслідування голоду 1932–33 в Україні (1984); підтримку організації «Народний рух України за перебудову». Наприкінці 1991 СКВУ провів широку акцію у справі дипломатичного визнання незалежної України і спільно з Українською світовою фундацією створив Фонд відбудови України. Після проголошення незалежності України до СКВУ увійшли громади українців пострадянських республік: Вірменії, Грузії, Естонії, Казахстану, Латвії, Литви, Молдови, РФ, Узбекистану. На сучасному етапі конгрес зосереджує свою діяльність на посиленні зв'язків між українцями всього світу, збереженні національної ідентичності, духовності та мови українцями, які проживають за межами України, захисті прав українців незалежно від місця їх проживання, сприянні визнанню світом Голодомору 1932–33 в УСРР актом геноциду українського народу, формуванні позитивного іміджу України у світі. 2003 СКУ прийнято до Організації Об'єднаних Націй на правах неурядової організації. Конгреси (з'їзди) СКВУ/СКУ проводяться кожні 5 років: 1-й — 1967, Нью-Йорк, 2-й — 1973, Торонто, 3-й — 1978, НьюЙорк, 4-й — 1983, Торонто, 5-й — 1988, Торонто, 6-й — 1993, Торонто, 7-й — 1998, Торонто, 8-й — 2003, Київ, 9-й — 2008, Київ, 10-й — 2013, Львів. Літ.: Фіголь А. Світовий конгрес вільних українців. В кн.: Матеріали студійних днів українського християнського руху (13–16 жовтня 1963 p.). — Париж–Рим–Мюнхен, 1965; Перший Світовий конгрес вільних українців: Матеріали. Вінніпег–Нью-Йорк–Лондон, 1969; Другий Світовий конгрес вільних українців: Матеріали. — Торонто–Нью-Йорк–Лондон, 1986; Третій Всесвітній конгрес вільних українців: Матеріали. — Торонто–НьюЙорк–Лондон, 1988; Четвертий Всесвітній конгрес вільних українців: Матеріали. — Торонто–Нью-Йорк–Лондон, 1991; Світовий конгрес вільних українців: 1967–1992. — Торонто, 1992; Недужко Ю.В. Українська діаспора в процесі відновлення державної незалежності України. — Луцьк, 2009.

О.Г. Бажан, О.О. Ковальчук.