Україна в міжнародних відносинах/3/Організація Об'єднаних Націй

◀ Організація за демократію і економічний розвиток

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Організація Об'єднаних Націй

Організація чорноморського економічного співробітництва ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ (United Nations Organization, United Nations) — найбільша міжурядова організація з підтримання миру й безпеки, розвитку міжнародного співробітництва на глобальному рівні.

Cтворена 1945 з ініціативи провідних держав антигітлерівської коаліції (СРСР, США, Китай, Велика Британія, Франція). Днем заснування організації, який щорічно відзначається у світі як День ООН, є 24 жовтня 1945.

Відтоді набув чинності конституційний документ організації — Статут ООН, підписаний 26 червня 1945 на Сан-Франциській конференції.

Країнами-засновниками ООН були 51 держава. Серед них — Україна, запрошення делегації якої на Сан-Франциську конференцію 1945 було результатом міжнародного визнання внеску українського народу в перемогу в Другій світовій війні. Делегація УРСР однією з перших підписала Статут ООН, взявши участь у його розробці. Її керівник — нарком закордонних справ УРСР Д. Мануїльський — був головою першого комітету конференції, в якому були ухвалені преамбула та 1-а глава щодо цілей і принципів організації. Українська делегація була співавтором положень, які стосуються загальної поваги і дотримання прав людини незалежно від расової належності, статі, релігії, а також щодо сприяння міжнародному співробітництву в розв'язанні економічних і соціальних проблем.

Згідно зі Статутом ООН серед цілей діяльності ООН є підтримання міжнародного миру і безпеки, розвиток дружніх відносин між націями на основі дотримання принципу рівноправності та самовизначення народів, налагодження міжнародного співробітництва у вирішенні проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру, сприяння в забезпеченні прав людини та основних свобод, а також перетворення ООН на центр узгодження зусиль націй щодо досягнення спільних цілей. З метою реалізації цих цілей члени ООН зобов'язані діяти відповідно до принципів суверенної рівності, сумлінного виконання взятих на себе за Статутом ООН зобов'язань, розв'язання міжнародних конфліктів мирними засобами та без загрози миру в усьому світі, відмови в міжнародних відносинах від загрози сили або її застосування проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, готовності надання всілякої допомоги ООН у всіх її діях, які вживаються на основі Статуту ООН.

На 2011 членами ООН є 193 держави. Членства в ООН може набути будьяка держава, яка візьме на себе зобов'язання відповідно до Статуту ООН.

Статус члена ООН надається на основі рекомендації Ради Безпеки ООН та рішення ГА ООН. У практиці ООН існує статус спостерігача, який надається на прохання держав, що не є членами ООН, або визвольним рухам.

Статусом спостерігача користуються Ватикан, Палестинська автономія.

Головними органами ООН є ГА ООН, Рада безпеки ООН, Економічна і соціальна рада ООН, Рада ООН з опіки, Міжнародний суд ООН та Секретаріат ООН. Ці органи разом зі спеціалізованими установами і кількома програмами та фондами утворюють т. зв. систему ООН. Штаб-квартира ООН розташована в Нью-Йорку (США). Існують відділення Секретаріату ООН у Женеві (Швейцарія), Відні (Австрія), Найробі (Кенія). Представництва ООН функціонують у багатьох країнах світу, у т.ч. в Україні з 1992.

Генеральна Асамблея є головним органом ООН, який об'єднує всіх її членів. Вона уповноважена розглядати та давати рекомендації з питань, що стосуються міжнародної безпеки та миру, соціально-економічного розвитку, захисту прав людини, розвитку міжнародного права. Цей орган визначає політику ООН й напрями її діяльності, затверджує бюджет, обирає непостійних членів Ради Безпеки ООН, призначає Генерального секретаря ООН, обирає суддів Міжнародного суду, організовує конференції тощо. Рішення ГА ООН мають рекомендаційний характер і не є юридично зобов'язувальними для членів ООН. Регулярні сесії ГА ООН відбуваються щорічно.

Протягом року можуть скликатися також надзвичайні та спеціальні сесії ГА ООН.

Рада Безпеки є органом ООН, на який, за статутом ООН, покладена головна відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. Це єдиний орган ООН, рішення якого є обов'язковими для виконання її членами. Рада Безпеки ООН уповноважена застосовувати заходи мирного або примусового характеру з метою врегулювання кризових ситуацій чи конфліктів, які несуть загрозу міжнародному миру та безпеці. Членами Ради Безпеки ООН є 15 країн, у т.ч. 5 постійних (Велика Британія, Китайська Народна Республіка, РФ, США, Франція) та 10 непостійних, які обираються терміном на 2 роки за принципом географічного представництва. При ухваленні рішень шляхом голосування постійні члени Ради Безпеки ООН мають право вето.

Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) відповідає за діяльність ООН в економічній і соціальній сферах та виконує завдання, покладені на неї у зв'язку з реалізацією рекомендацій ГА ООН. Рада координує діяльність спеціалізованих установ ООН та її допоміжних органів. Вона складається з 54 членів, які обираються на три роки на основі географічного представництва. ЕКОСОР проводить свої засідання двічі на рік у Нью-Йорку та Женеві.

З моменту створення Рада ООН з опіки була уповноважена сприяти жителям несамоврядних територій, що перебували під контролем управляючих держав, в їх прагненнях до самовизначення або незалежності.

Унаслідок процесів деколонізації 1960-х рр. кількість несамоврядних територій під опікою ООН почала скорочуватися. З 1 листопада 1994, з моменту отримання незалежності Палау — останньої з 11 несамоврядних територій під опікою ООН, діяльність Ради ООН з опіки, яка виконала свій мандат, призупинена.

Міжнародний суд є головним юридичним органом ООН, уповноваженим врегульовувати відповідно до норм міжнародного права юридичні спори, які виникли між державами, що подали їх на розгляд цього суду. Суд також має право надавати дорадчі послуги й консультативні оцінки з юридичних питань, переданих до нього уповноваженими міжнародними організаціями та установами. Суд здійснює свої функції на основі власного статуту, який є невід'ємною складовою Статуту ООН. Суд складається з 15 членів, які обираються членами ООН та іншими державами-учасницями його статуту на 9-річний термін. Штаб-квартира суду знаходиться в Гаазі (Нідерланди).

У жовтні 1992 Рада Безпеки ООН створила комісію експертів з розслідування інформації про порушення Женевських конвенцій та інших норм міжнародного права на території колишньої Югославії. Комісія визнала за необхідне негайно створити спеціальний судовий орган для покарання воєнних злочинців. У травні 1993 був створений Міжнародний трибунал по колишній Югославії. Повна назва: «Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, які були здійснені на території колишньої Югославії з 1991 року». Резолюція про створення трибуналу була прийнята одноголосно. Він також знаходиться в Гаазі.

Секретаріат ООН (близько 9 тис. осіб) відповідає за виконання поточної роботи, спрямованої на реалізацію програм та рішень, ухвалених головними органами ООН. Він проводить дослідження, готує переговори, забезпечує проведення конференцій, інформує міжнародну громадськість про діяльність ООН, у здійсненні якої бере безпосередню участь. Секретаріат очолює Генеральний секретар ООН, який є найвищою адміністративною посадовою особою ООН. Він обирається ГА ООН за рекомендацією Ради Безпеки ООН на 5-річий термін. Від 1 січня 2007 цю посаду обіймає представник Південної Кореї Пан Гі Мун, який є 8-м Генеральним секретарем ООН.

Офіційними мовами ООН є англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька. Робочими мовами ООН є англійська і французька.

Як одна із засновниць ООН Україна бере участь у діяльності Організації з першого року її існування. До 1991 Україна мала в ООН власне представництво на рівні незалежної країни. Проте де-факто діяльність УРСР в ООН була обмежена. Незважаючи на це, протягом понад чотирьох десятиліть трибуна ООН залишається чи не єдиним впливовим міжнародним засобом, завдяки якому світова громадськість дізнавалася про Україну, її самобутність та національну автентичність. Фактор багаторічного членства України в ООН позитивно вплинув на процес прискорення міжнародного визнання її незалежності 1991. З моменту проголошення Україною незалежності розпочався якісно новий період її діяльності в ООН; Україна демонструє відданість цілям і принципам Статуту ООН, роблячи внесок в усі сфери її діяльності, у т.ч. в підтримання міжнародного миру та безпеки, роззброєння, економічний і соціальний розвиток, захист прав людини, зміцнення міжнародного права тощо.

Діяльність України в ООН перебуває в полі постійної уваги керівництва держави. Регулярними є участь делегацій України в різноманітних форумах ООН. Так, делегації України на чолі з президентами Л. Кравчуком, Л. Кучмою, В. Ющенком брали участь у Спеціальному урочистому засіданні ГА ООН на найвищому рівні з нагоди 50-ї річниці заснування ООН (1995), у роботі 46-ї (1991), 49-ї (1994) та 52-ї (1997) регулярних сесій ГА ООН, 19-ї спеціальної сесії ГА ООН з питань екології (1998), у Саміті Тисячоліття ООН (2000). Українська делегація була ініціатором проведення в червні 2001 Спеціальної сесії ГА ООН з питання ВІЛ/СНІДу.

7 вересня 2000 за ініціативою України відбулося засідання Ради Безпеки ООН на рівні глав держав та урядів (Саміт РБ ООН) з питання «Забезпеченя ефективної ролі Ради Безпеки в підтриманні міжнародного миру та безпеки, особливо в Африці». Це засідання Ради Безпеки ООН на найвищому рівні, скликане вдруге за всю історію ООН, мало позитивний вплив на відновлення й зміцнення авторитету Ради Безпеки ООН.

З ініціативи української делегації, підтриманої 36 країнами, ГА ООН прийняла 10 листопада 2003 «Спільну заяву з нагоди 70-ї річниці голодомору — Великого голоду 1932–1933 рр. на Україні».

За час свого членства в ООН Україна тричі обиралася непостійним членом Ради Безпеки ООН (1948–49, 1984–85, 2000–01), шість разів — членом Економічної і соціальної ради ООН (останній раз — 2010–12).

Представники України обиралися на керівні посади головних комітетів сесій ГА ООН.

1997 міністра закордонних справ України Г. Удовенка було обрано Головою 52-ї сесії ГА ООН — на найвищу керівну посаду в ООН. Зазначена сесія ГА ООН увійшла в історію як «сесія реформ», оскільки ухвалила всеохоплюючу програму реформування організації.

Україна є членом близько 20-ти допоміжних органів спеціалізованих установ, постійно діючих та тимчасових структур системи ООН, зокрема, Комітету з програми і координації, Спеціального комітету з операцій із підтримання миру, Комітету з використання космічного простору в мирних цілях тощо. У травні 2006 Україна була обрана до новоствореної Ради ООН із прав людини.

Україна надає виняткового значення діяльності ООН із підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у цій діяльності як важливий чинник своєї зовнішньої політики. Починаючи з липня 1992, Україна виступає як значний контрибутор військових контингентів та персоналу до операцій ООН із підтримання миру. За роки участі країни в миротворчій діяльності ООН 28 тис. військовослужбовців її Збройних Сил, працівників органів внутрішніх справ та цивільного персоналу взяли участь у 20-ти миротворчих операціях і місіях ООН. Географія участі України в миротворчих операціях та місіях ООН охоплює Анголу, Афганістан, Боснію і Герцеговину, Гватемалу, Грузію, Демократичну Республіку Конго, Ефіопію, Еритрею, Косово (Союзна Республіка Югославія), Ліван, Македонію, Мозамбік, Південноафриканську Республіку, Сх.Тимор, Сьєрра-Леоне, Таджикистан, Хорватію.

У рамках міжнародних зусиль в ООН Україна бере активну участь у процесі впровадження політики сталого розвитку з метою комплексного вирішення завдань охорони довкілля, для економічного зростання на глобальному і національному рівнях. Україна отримує значну технічну, консультативну та фінансову допомогу з боку спеціалізованих установ і програм системи ООН, зокрема: Програми розвитку ООН, Глобального економічного фонду, Міжнародного агентства з питань атомної енергії, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Міжнародної організації праці, Організації Об'єднаних Націй із промислового розвитку тощо. Значні обсяги зовнішньої допомоги Україна отримала для вирішення комплексу завдань, пов'язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи 1986 та облаштуванням колишніх депортованих народів, у т.ч. кримських татар.

Основними джерелами фінансового забезпечення діяльності ООН є обов'язкові внески держав-членів, розміри яких визначаються відповідно до шкали внесків до регулярного бюджету та на фінансування операцій із підтримання миру. У 2010 ставка внеску України до бюджету ООН дорівнювала 0,087%.

Україна залишається прихильником посилення і підвищення ефективності ООН. Нині особливої актуальності набула потреба в реформуванні ООН, яка пов'язана з фундаментальними змінами, що відбулися у світі від часу її заснування. Всеосяжна реформа спрямовується на забезпечення її реагування на весь спектр викликів і можливостей у галузях безпеки, розвитку й дотримання прав людини. Цей процес передбачає активізацію ГА ООН, зміцнення ЕКОСОР та Секретаріату ООН. Актуальним питанням для міжнародної спільноти є реформа Ради Безпеки ООН, перетворення її на більш представницький і збалансований за складом орган. Україна виступає за закріплення додаткового місця непостійного члена Ради Безпеки за Східноєвропейською регіональною групою. Позиція України відома за формулою «2+8», яка передбачає розширення складу Ради з 15 до 25 місця, два з яких мали б належати Німеччині та Японії (як постійним членам, але без права вето), а вісім підлягали б ротації серед 32 найважливіших країн за регіональними групами: 4 місця відходило б країнами Азії та Африки, 2 — державам Латинської Америки і Карибського басейну, по одному — Західній та Східній Європі.

Літ.: United Nations, Divided World: The UN's Roles in International Relations. — Oxford, 1994; Декларация тысячелетия ООН, Генеральная Ассамблея, Резолюция от 8 сентября 2000 года А(55)2. Б/м, б/р; United Nations Handbook. — Wellington, 2001; In Larger Freedom: Decision at the UN / 7 // Foreign Affairs, 2005, May/June, vol. 84, N 3; Итоговый документ Всемирного саммита 2005 года. ООН, Генеральная Ассамблея, Резолюция от 24 октября 2005. А(RES(60)I. Б/м, б/р; Віднянський С.В., Мартинов А.Ю.

Україна в Організації Об'єднаних Націй: 60 років участі у розв'язанні найважливіших міжнародних проблем. — К., 2006; Гулдинг М. ООН: Лидерство, реформы и миротворчество // Московский центр Карнеги: Рабочие материалы, 2007, № 2; Kennedy P. The Parliament of the Past, Present and Future of the United Nations, N 4 б/м, 2006; The Oxford Handbook on the United Nations. — Oxford, 2007; Зленко А. Зовнішньополітична стратегія і дипломатія України. — К., 2008.

А.М. Зленко.