Україна в міжнародних відносинах/3/Міжнародні організації

◀ «Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки»

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Міжнародні організації

«Місія Нансена» ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ. Є формою міждержавного співробітництва і багатосторонньої дипломатії. Виникнення М.о. у 19 ст. стало результатом тенденції інтернаціоналізації багатьох аспектів суспільного життя. У 1815 була створена перша європейська міжнародна організація — Центральна комісія навігації по Рейну. Новим етапом історії М.о. стало виникнення міжнародних універсальних організацій: Всесвітнього телеграфного союзу (1865) та Всесвітнього поштового союзу (1874). У 20 ст. та на початку 21 ст. термін «міжнародна організація» використовується щодо міждержавних (міжурядових) та неурядових організацій. Взаємні зв'язки та співробітництво між М.о. (на початку 21 ст. їх нараховується понад 4 тис., з них — понад 300 міжурядових організацій) дають підстави констатувати наявність системи М.о., в центрі якої знаходиться ООН. М.о. функціонують на засадах договору про заснування державами-членами і є суб'єктами міжнародного права (наприклад, НАТО та Європейський Союз). Неурядові М.о. створюються не міждержавним договором, а на основі угоди між фізичними або юридичними особами («Ліга товариств Червоного Хреста та Півмісяця», «Грінпіс», «Міжнародна амністія» тощо).

Членство у неурядових М.о., як правило, відкрито для всіх зацікавлених суб'єктів. Міжнародні міждержавні організації поділяються на універсальні, членство в яких відкрито для всіх держав (ООН та її спеціалізовані установи) та регіональні, членство в яких залежить від належності країни до певного регіону (Африканський союз, Організація американської єдності тощо). Статути деяких регіональних організацій передбачають надання статусу спостерігача для держав, які не належать до регіону її компетенції.

Україна є спостерігачем у «Русі неприєднання» (1996).

М.о. можуть мати загальну або спеціальну компетенцію. Діяльність М.о.

загальної компетенції поширюється на всі сфери міждержавних відносин (Рух неприєднання). М.о. спеціальної компетенції обмежують свою роботу певною сферою (Міжнародна організація з атомної енергії — МАГАТЕ).

Класифікація М.о. за обсягом повноважень дає підстави виділити міждержавні та наддержавні міжнародні організації. До першої групи належить більшість М.о., метою діяльності яких є організація міждержавного співробітництва. Метою наддержавних М.о. є інтеграція. Їхні рішення безпосередньо поширюються на громадян та юридичних осіб держав-членів.

Після підписання Маастрихтського договору (1992) елементи наддержавності наявні в діяльності Європейського Союзу. З точки зору порядку вступу до М.о. вони поділяються на відкриті (з правом вступу будь-якої держави) та закриті (вступ лише за згоди держав-членів).

Станом на 2011 Україна є членом 47 М.о., бере участь у роботі понад 100 постійних та тимчасових органів, створених у відповідності до міжнародних угод та договорів, учасницею яких вона є. 15 М.о. мають офіційні представництва в Україні.

Літ.: Шибаева Е.А. Право международные организаций. — М., 1986; Зайцева О.П. Международные организации: принятие решений. — М. 1989; Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин. — К. 2003.

А.Ю. Мартинов.