Україна в міжнародних відносинах/3/Міжнародна організація у справах біженців

◀ Міжнародна організація праці

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Міжнародна організація у справах біженців

Міжнародна рада архівів ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ У СПРАВАХ БІЖЕНЦІВ (англ. International Refugee Organisation, IRO). Була створена замість ЮНРРА (Адміністрація допомоги і відбудови Об'єднаних Націй), компетентність якої після Другої світової війни виявилася недостатньою у вирішенні таких питань, як встановлення громадянства, виявлення воєнних злочинців тощо.

Від 1 липня 1947 до 10 вересня 1948 функції ІРО виконував її підготовчий комітет. 20 серпня 1948 було ухвалено статут ІРО, і з 10 вересня того ж року вона почала діяти. Вищим органом управління була генеральна рада.

У багатьох країнах існували філії та тимчасові місії ІРО. Координацією діяльності добровільних допомогових організацій займався створений при адміністрації ІРО спеціальний консультативний комітет. У розпорядженні ІРО були значні кошти, чисельний адміністративний апарат, понад 50 спеціальних періодичних видань. Крім того, вона мала свій флот. ІРО займалася опікунством та наданням допомоги тим, хто з різних причин опинився поза межами країн походження чи останнього місця проживання, влаштуванням на нових місцях сімей і окремих осіб, їх розселенням. Одним з головних напрямів її діяльності була репатріація. Серед великої маси людей, якими опікувалася ІРО, були й українці. На поч. 1949 рішенням Генеральної Асамблеї ООН ІРО була ліквідована як така, що виконала своє завдання. Але 3 грудня 1949 ухвалено нову резолюцію про продовження терміну діяльності ІРО до 1 січня 1951. За цією ж резолюцією з 1 січня 1951 створювалася нова структура в рамках ООН — Верховний комісаріат у справах біженців, який замінив ІРО і діє й досі.

Літ.: Лещенко Л.О. Україна на міжнародній арені: 1945–1949. — К., 1969; Павленко М.І. «Біженці» та «переміщені особи» в політиці імперіалістичних держав (1945–1949 рр.). — К., 1979.

М.І. Павленко.