Україна в міжнародних відносинах/3/Міжнародна асоціація україністів

◀ Мирні переговори між Українською державою та РСФРР 1918

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Міжнародна асоціація україністів

Міжнародна комісія з розслідування голоду в Україні 1932–1933 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

МІЖНАРОДНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНІСТІВ — об'єднання науковців, які вивчають історію і культуру України й українського народу. Основною метою її діяльності є сприяння розвиткові українознавства в усіх його аспектах, поширення знань про українську науку та культуру на теренах України та поза її межами, збереження пам'яток історії та культури, координація діяльності національних асоціацій в різних країнах світу. Нині нараховується понад 20 національних асоціацій україністів (австралійська, американська, болгарська, італійська, канадська, китайська, німецька, польська, словацька, угорська, японська та ін.). З 19 жовтня 1989 у Києві діє Національна асоціація україністів, заснована на науковому форумі 28 травня — 2 червня 1989 в Геркуланумі поблизу Неаполя (Італія) вченими НАН України, Українського наукового інституту Гарвардського університету (США), Канадського інституту українських студій, неапольського Інституту досліджень Сходу. На цьому форумі прийнято статут об'єднання, за яким його керівним органом є Міжнародний комітет україністів. Останній приймає до складу МАУ нових членів асоціації: країни, де ведеться робота в галузі україністики; планує і готує проведення чергових міжнародних конференцій,затверджує їхні програми; координує роботу національних асоціацій україністів; видає інформаційний бюлетень МАУ.

З ініціативи асоціації 1999 розпочала свою роботу Міжнародна школа україністики Національної академії наук України як науковий центр для дослідження та розгортання співпраці в галузі україністики для молодих науковців, аспірантів і студентів як в Україні, так і поза її межами. Щорічно школу відвідують до 35 слухачів з країн Європи, Азії й Америки.

В Україні статут МАУ зареєстровано Міністерством юстиції України 5 лютого 1998. Першим президентом асоціації було обрано академіка В. Русанівського, директора Інституту мовознавства ім. Потебні АН України. З 2008 президентом є Г. Скрипник.

Раз на три роки проводяться міжнародні конгреси україністів. Після кожного конгресу видаються доповіді і повідомлення окремих секцій конгресу, а також вісники і бюлетені.

Перший конгрес МАУ було проведено у Києві 27 серпня — 3 вересня 1990 за участю понад 300 учених з 21 країни світу. З доповідями та повідомленнями на конгресі виступали вчені Болгарії, Німеччини, Польщі, Росії, Угорщини, Словаччини, Чехії, США та інших країн, зокрема О. Пріцак (США) з доповіддю «Що таке історія України?», І. Шевченко (США) — «Зауваги до теми «Україна між Сходом і Заходом», Р. Піккіо (Італія) — «Від Лаллі до Котляревського», С. Козак (Польща) — «Білі плями в історії польсько-українських культурно-політичних зв'язків».

22–28 серпня 1993 у Львові проводив свою роботу Другий міжнародний конгрес україністів. В його роботі взяло участь 693 учасники з 23 країн світу, зокрема з України 430 осіб. Проведено 4 пленарні засідання, 113 тематичних засідань, 12 круглих столів. З доповідями виступили Г. Грабович — «Інтелектуальний контекст українознавства», Б. Гаврилишин — «Сучасна Україна: проблеми і перспективи», І. Дзюба — «Проблеми створення концепції української культури», Я. Ісаєвич — «Українознавчі студії в тоталітарному і посттоталітарному суспільстві», Л. Костенко — «Чорнобиль в дозах історичної свідомості», Р. Шпорлюк — «Періодизація української історії XIX ст.», П. Толочко — «Археологія і український етногенез», О. Костюк — «Музикознавство як українознавча дисципліна».

26–29 серпня 1996 у Харкові відбувся Третій конгрес україністів, у його роботі взяли участь 450 науковців із 24 країн світу. Крім пленарних засідань, відбулися 92 тематичні засідання і круглі столи. З доповідями виступили Я. Ісаєвич («Міжнародна асоціація україністів між Другим і Третім конгресами україністів»), Казуо Накаї («Поява «Нової Східної Європи» та «Нової політики стримування». Геополітичне становище України»), В. Тацій («Нова Конституція України та актуальні проблеми розбудови правової держави»), В. Євтух («Концепція державної етнополітики України»), О. Мишанич («Політичне русинство — українська проблема»), І. Цехмістро («Поняття «український народ» як державотворчий чинник в соціокультурній і правовій сфері»), Магдалена Ласло-Куцюк («Михайло Лучкай про етногенез народів Східної Європи»), Йонас Трінкунас («Балто-слов'янські фольклорні паралелі») та ін.

26–29 серпня1999 відбувся Четвертий конгрес україністів в Одесі, у ньому взяло участь близько 760 осіб. Робота конгресу відбувалася у формі тематичних засідань, присвячених культурологічному колу питань, лінгвістиці, історії, філософії, політології, мистецтвознавству, літературознавству, етнографії, фольклористиці, релігії, освіті, історії та культурі діаспори, окремим постатям, зокрема М. Грушевському, Т. Шевченку, О. Потебні та ін. З доповідями виступили М. Жулинський («Українська література на порозі третього тисячоліття»), О. Пахльовська («Між Росією та Європою: геополітичний шок України»), М. Селівачов («Роль Києва у розвитку народного мистецтва»), Л. Пархоменко («Українські композитори в автокефальному русі першої чверті XX ст.») та ін. 26–30 серпня 2002 пройшов П'ятий конгрес україністів у Чернівцях.

Проведено 94 засідання тематичних секцій та понад 20 круглих столів.

Доповідачами були М. Жулинський («Національні культури в умовах глобалізації»), О. Пахльовська («Українська культура у вимірі «пост»: посткомунізм, постмодернізм, пос-твандалізм»), Б. Гаврилишин («Україна у новому геополітичному контексті»), В. Юзвенко («Іван Франко: українськопольські фольклористичні взаємини») та ін.

28 серпня — 1 липня 2005 проведено Шостий конгрес україністів у Донецьку за участю понад 600 дослідників з 22 країн. Доповіді виголосили М. фон Гаґен («Помаранчева революція та українознавство»), Дж. БроджіБеркофф («Багатомовність і культурний плюралізм — загроза для самосвідомості чи шанс для майбуття?»), І. Дзюба («Донецька складова української культури») та ін.

25–28 червня 2008 проводив свою роботу у Києві Сьомий конгрес україністів. У програмі заявлено було понад 300 доповідей і виступів вчених з 18 країн. На 10 секціях було представлено напрями українознавчих студій: історія України, політологія, етнокультурологія, філософія, релігієзнавство, мистецтвознавство, мовознавство, літературознавство, фольклористика.

Окремі секції присвячені українознавчій освіті як складової стратегії державного будівництва, теоретико-методологічним проблемам українознавства та українознавчим студіям у різних країнах світу. Серед доповідачів були українські вчені та їхні закордонні колеги: Г. Півторак, Н. Клименко, В. Німчук, І. Вихованець (Україна), А. Фаловський (Польща), А. Загнітко, К. Городенська, М. Іванович (Сербія), Сальваторе дель Гаудіо (Італія), С. Романюк (Польща) та ін. Учасники конгресу внесли низку доповнень і змін до Статуту МАУ і схвалили оновлений Статут.

Літ.: Вісник Міжнародної асоціації україністів. 1990–1994; Програма I конгресу РАУ та наукової конференції «Україна і Росія» (Київ, 20–23 грудня 1990 р. — К., 1990; ІІІ Міжнародний конгрес україністів; Українознавство, Харків, 26–29 серпня 1996 р. — III International Congress of Ukrainian Studies. — К., 1997; Четвертий міжнародний конгрес україністів, Одеса, 26–29 серпня 1999 р. Південь України. Одеса: доповідь та повідомлення. — Одеса, 1999; Четвертий міжнародний конгрес україністів 26– 29 серпня 1999 р.: Наукова спадщина О.О. Потебні в контексті сучасності. — К., 2002; Микитенко Ю. V Конгрес МАУ: в пошуках тактик і стратегій // Всесвіт, 2002, № 11–12; Грабович Г. Позитивні і негативні моменти з V Міжнародного конгресу україністів // Всесвіт, 2002, № 11–12; VІ Міжнародний конгрес україністів, Донецьк, 26.06–1.07.2005 р.: доповіді та повідомлення. — Донецьк. — К., 2005, кн. 1–2; International Association of Ukrainian Studies (офіційний сайт МАУ) // http://www.mau-nau.org.ua.

І.С. Стрикун.