Україна в міжнародних відносинах/3/Молдовські походи війська Б. Хмельницького 1650, 1652, 1653

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Молдовани в Україні

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Молдовські походи війська Б. Хмельницького 1650, 1652, 1653

«Молода Європа» ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

МОЛДОВСЬКІ ПОХОДИ ВІЙСЬКА Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 1650, 1652, 1653. Відбулися у ході Визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої сер. 17 ст. Мали на меті примусити молдовського господаря В. Лупу відмовитися від діючого союзу з Польщею на користь нового союзу — з Україною і тим самим убезпечити західні кордони останньої. М.п. стали частиною планів гетьмана Б. Хмельницького щодо об'єднання України, Молдови, Трансільванії, Волощини і Білої Русі в єдину федеративну державу під протекторатом Туреччини.

У перший похід, розпочатий наприкінці серпня 1650, виступило майже 70-тис. козацьке військо під проводом Б. Хмельницького разом із союзниками — татарами (близько 30-ти тис. вояків) на чолі із кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ. В. Лупу, не отримавши очікуваної військової допомоги від Польщі, залишив молдовську столицю — м. Ясси (нині місто в Румунії) і на поч. вересня отаборився у м. Сучава, де вступив у перемовини з козаками і татарами, намагаючись здобути мир виплатою контрибуції, коштовними дарунками. Татари відразу пристали на цю пропозицію і поспіхом залишили Молдову. Українська ж сторона вимагала від Молдови союзницьких гарантій, а задля їх закріплення укласти шлюб між дочкою В. Лупу Розандою і сином Б. Хмельницького Тимошем. Цей шлюб, на який дав згоду В. Лупу, відкривав для української сторони перспективу приєднання гетьманської сім'ї до кола легітимних європейських володарів.

Але після поразки війська Б. Хмельницького у битві під Берестечком (липень 1651) В. Лупу відмовився від усіх своїх зобов'язань перед українською стороною і відновив союз із Польщею. Це стало причиною нового походу Б. Хмельницького до Молдови. Цього разу на підтримку В. Лупу виступила Польща, відрядивши майже 50-тис. військо під проводом коронного гетьмана М. Калиновського. Вирішальна баталія відбулася у травні 1652 під Батогом (на Поділлі), її результатами стали розгром польської армії і загибель її командувача. Козаки без особливих перешкод зайняли територію вздовж р. Случ (на Житомирщині) і увійшли до Молдови. Союзницькі відносини між Україною і Молдовою були відновлені й закріплені шлюбом Тимоша і Розанди у серпні цього ж року.

Причиною третього молдовського походу стало усунення від влади В. Лупу в результаті династичного перевороту, який відбувся у квітні 1653, коли господарем Молдови став Стефан Георгіцу — ставленик володарів Волощини (Матвія Басараба) і Семигороду (Юрія ІІ Ракоці). Б. Хмельницький направив до Молдови військо на чолі із Т. Хмельницьким. На початку вересня під час прориву до Сучавської фортеці Т. Хмельницького було смертельно поранено, і козаки припинили боротьбу. На почесних умовах їм було дозволено вийти із фортеці у повному озброєнні і винести тіло свого ватажка. Після звістки про смерть сина Б. Хмельницький відмовився від своїх намірів щодо Молдови.

Літ.: Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. — К., 2003; Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648–1714 рр. — К., 2005; Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. — К., 2006.

В.В. Піскіжова.