Україна в міжнародних відносинах/3/Кіотський протокол 1997

◀ Китай

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Кіотський протокол 1997

Кіпр ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

КІОТСЬКИЙ ПРОТОКОЛ 1997 — міжнародна угода про обмеження викидів вуглецю в атмосферу. Документ було розроблено на продовження Рамкової конвенції про зміну клімату, ухваленої 9 травня 1992 Генеральною Асамблеєю ООН. У грудні 1997 протокол підписано в м. Кіото (Японія). Процес підписання державами тривав від 16 березня 1998. 15 березня 1999 до нього приєдналася Україна. Верховна Рада України ратифікувала К. п. 4 лютого 2004.

Країни, які підписали цей документ, зобов'язуються «підвищувати ефективність використання енергії у відповідних секторах національної економіки» (ст. 2), аби домогтися «скорочення викидів парникових газів принаймні на п'ять відсотків порівняно з базовим рівнем 1990 року за період дії зобов'язань з 2008 по 2012 роки» (ст. 3). У протоколі введено таке поняття, як «сукупна ефективність усіх заходів сторін» (ст. 2). Хто дотримується квот забруднення довкілля, визначених на основі аналізу світового промислового виробництва 1990, не платить пеню. Той, хто їх перевищує, платить відповідні суми тим зі сторін, котрі не використовують цілком своїх квот. «Будь-які величини зменшення викидів або будь-яка частина встановленої кількості викидів, що їх одна сторона отримує від іншої сторони, додаються до встановленої кількості сторони, яка їх набуває» (ст. 17). Виходячи з цього принципу, Національне агентство економічних інвестицій України уклало 2009 кілька угод про продаж квот на викиди парникових газів на 319,9 млн. євро у межах норм додатків до К. п. з Іспанією та Японією. Відповідно до ст. З протоколу ці кошти повинні використовуватися для реалізації проектів, спрямованих на скорочення викидів або збільшення поглинання парникових газів. У К. п. також передбачено, що процес адаптації до змін клімату можна вдосконалити шляхом використання адаптаційних технологій і методів удосконалення територіально-просторового планування.

Літ.: Гроув Р. Історія довкілля // Нові перспективи історіописання. — К., 2004.

А.Ю. Мартинов.