Україна в міжнародних відносинах/3/Киргизстан

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева Киргизстан

Китай ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

КИРГИЗСТАН, Киргизька Республіка — держава на північному сході Центральної Азії. Межує з Казахстаном, Узбекистаном, Таджикистаном, Китаєм. Територія 198,5 тис. км2 Населення 5,2 млн. осіб (2006). Етнічний склад: киргизи — 64,9 %, узбеки — 13,8 %, росіяни — 12,5 %, дунгани — 1,1 %, українці — 1 %, уйгури — 1 %. Державна мова — киргизька, офіційна — російська. Столиця — м. Бішкек.

К. — унітарна республіка. 31 серпня 1991 К. проголосив незалежність.

Голова держави — президент. Законодавча влада представлена однопалатним парламентом, виконавча – урядом на чолі з прем'єр-міністром.

Територія К. є одним з найдавніших осередків людської цивілізації.

Перше з відомих об'єднань племен — саки — виникло на півночі сучасного К. й проіснувало від 7 до 3 ст. до н. е. У 2 ст. до н. е. частина сакських і масагетських племен увійшла до племінного союзу усуней, який проіснував до 5 ст. н. е. Південні райони увійшли до складу держави Паркан, впродовж 1–4 ст. були під владою Кушанського царства.

Перша письмова згадка про киргизів датується 569: повідомляється, зокрема, що візантійський посол отримав у подарунок раба — киргиза. На поч. 13 ст. киргизькі племена були підкорені монголами й лише 1399 звільнилися від їх панування. Від 16 ст. вони знову перебували в залежності від сусідніх народів (монголів, казахів).

Від середини 19 ст. почалося приєднання киргизьких земель до Російської імперії. Поселенці, які прибували з європейської частини Росії, забирали собі найкращі території. Це призвело до спалаху повстань в Андіжані 1898 та 1916. Радянська влада внесла значні зміни в життя киргизів: 1917 було проголошено рівність чоловіків та жінок, 1921 заборонено багатожонство і калим (викуп за наречену).

14 жовтня 1924 на території К. була утворена Кара-Киргизька (від 25 травня 1925 — Киргизька) автономна область у складі РСФРР, яку 1 лютого 1926 перетворено на Киргизьку автономну соціалістичну радянську республіку, 5 грудня 1936 — Киргизьку РСР. У жовтні 1990 перейменовано на Киргизстан, від 5 травня 1993 — Киргизьку Республіку.

К. — аграрно-індустріальна країна, багата на корисні копалини, зокрема, кам'яне вугілля, сурму, ртуть, уран, цинк, олово, вольфрам, свинець, золото, рідкоземельні метали. 1998 К. став першою країною Співдружності Незалежних Держав, що була прийнята у Світову організацію торгівлі.

Взаємозв'язки українського й киргизького народів сягають часів раннього середньовіччя, коли на просторі Азії діяв т. зв. Степовий шлях — північна гілка Великого шовкового шляху.

Після прийняття киргизами російського підданства в 60-х рр. 19 ст. в країні з'явилися перші українські поселення. За переписом 1897, тут мешкали 18,6 тис. українців. Переселенці з України сприяли прогресивним змінам у господарстві К. (впровадження нових технологій і знарядь обробітку землі, сучасних сортів рослин, поява нових галузей господарства).

У передвоєнний період кількість українців зросла (1939) до 137,3 тис. осіб — 9,4% від складу населення К. 4/5 усіх українців зосереджувалося в містах — Бішкеку, Токмаку, Караколі та в долині р. Чу (Шу) й Іссик-Кульській улоговині. Їх приплив у 1-й пол. 20 ст. був зумовлений прискореною індустріалізацією республіки, що здійснювалася переважно шляхом залучення кваліфікованих робітників і спеціалістів з Росії та України. Українці й росіяни становили більшу частину робітників важкої промисловості, машинобудування та технічної інтелігенції. 1989 чисельність українців становила 108,3 тис. осіб. 1990 в республіканському парламенті було 11 депутатів-українців, а серед депутатів усіх рівнів — 286. Відсутність умов для національно-культурного розвитку українців зумовила розмивання етнічної ідентичності українців. Кількість осіб, які вважали українську мову рідною, з 97,1% у 1926 зменшилася до 34,1% 1989.

Становище українців змінилося після 1990 зі здобуттям К. незалежності. Через економічну кризу, яка позначилася насамперед на роботі промислових підприємств, протягом 1989–97 з країни виїхало 37,1 тис. українців, лишилося — 71,2 тис.

Від 1990-х рр. відбулася активізація національного життя українців. У країні діє культурний центр «Берегиня», на державному радіо виходить передача українською мовою. Проте в організованому українському русі бере участь лише незначна частина українців К.

Дипломатичні відносини між Україною й К. встановлені 19 вересня 1992. У червні 1996 в Києві підписано «Договір про дружбу й співробітництво між Україною й Киргизстанською Республікою». Між обома країнами укладено низку угод про співробітництво в економіці, культурній і зовнішньополітичній сферах.

Літ.: Івченко О.Г. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. — К., 1997; Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі. В кн.: Україна крізь віки. — К., 1999, т. 5; Джунушалиев Д. и др. Исторические этапы кыргызской государственности (III в. до н. э. — XIX в.). — Бишкек, 2003.

М.С. Бур'ян, Я.Л. Примаченко.