Україна в міжнародних відносинах/3/«Керзона лінія»

◀ Кенія

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3 під ред. Миколи Варварцева «Керзона лінія»

Керч ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2012

«КЕРЗОНА ЛІНІЯ» — лінія проходження східного кордону Польщі, визначена в ході Паризької мирної конференції і опублікована 8 грудня 1919 верховною радою Антанти в «Декларації про тимчасовий східний кордон Польщі», який мав проходити по р. Буг, від Гродно через Брест і далі у Галичину. Польща, що прагнула свого відновлення у кордонах 1772, проігнорувала декларацію. Наступ польської армії, розпочатий у 1920 проти РСФРР, зазнав невдачі.

11 липня за дорученням британського уряду міністр закордонних справ лорд Дж. Керзон надіслав до Москви наркому закордонних справ Г. Чичеріну ноту з пропозицією укласти перемир'я між Польщею і Радянською Росією і відвести війська по обидві сторони від лінії, тимчасово встановленої на Мирній конференції в грудні 1919. Ця лінія проходила приблизно через Гродно, Яловку, Немирів, Брест-Литовськ, Дорогуськ, Устилуг, на схід Грубешова, через Крилов і далі на захід від Рави-Руської, на схід від Перемишля до Карпат. Хоча дана межа, названа згодом «лінією Керзона», влаштовувала радянський уряд, він відкинув посередництво Великої Британії, наполягаючи на прямих переговорах з Польщею. Тимчасом Червона Армія продовжувала наступ, але в середині серпня 1920 після битви під Варшавою змушена була відступити.

За Ризьким мирним договором 1921, було встановлено радянсько-польський кордон, який проходив на схід від «К. л.». 1939 «К. л.» з деякими змінами на користь СРСР була прийнята як його західний кордон в результаті пакту Молотова — Ріббентропа та німецько-радянського договору «Про дружбу і кордони».

Упродовж липня 1941 — квітня 1943 тривали переговори між СРСР та польським урядом в еміграції (Лондоні) щодо визначення радянськопольського кордону. Лондонський уряд на чолі з В. Сікорським вимагав відмови СРСР від радянсько-німецьких договорів 1939. Інші переговори з приводу кордонів тривали пізніше між СРСР та створеним на звільнених польських територіях тимчасовим представництвом — Крайовою радою народовою і завершилися 26 липня 1944 у Москві підписанням «Договору між урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Польським Комітетом Національного Звільнення щодо радянсько-польського кордону».

При проведенні міждержавного кордону в основу було покладено «лінію Керзона». Уряд СРСР погоджувався на виправлення вказаної лінії на користь Польщі, поступившись зокрема українською територією, розташованою на схід від лінії до р. Західний Буг та р. Солокія, на південь від м. Крилов. Питання поляків та українців на землях, що відтепер не належали СРСР та Польщі, було вирішено через обмін населенням.

Як східний кордон Польщі «К. л.» «з відхиленням в окремих районах на 5–8 км на користь Польщі» було закріплено країнами-переможницями на Ялтинській конференції (4–11 лютого 1945). Згодом його санкціонував договір між СРСР і Польщею 16 серпня 1945 щодо радянсько-польського державного кордону. На українському відтинку кордон був проведений уздовж наступної лінії: від пункту, розташування приблизно 0,6 км на південний захід від витоку р. Сан на північний схід до витоку р. Сан і далі униз по середині течії р. Сан до точки, що південніше населеного пункту Солина, далі східніше Перемишля, західніше Рави-Руської до р. Солокія.

Звідти — по р. Солокія та р. Західний Буг на Немирів–Яловка.

15 лютого 1951 у Москві відбулися польсько-радянські переговори, що закінчились підписанням договору про обмін ділянками державних територій в рамках «часткової зміни і доповнення договору від 16 серпня 1945».

Відтак СРСР передавав Польській Народній Республіці території у Дрогобицькій області загальною площею 480 км2, аналогічну за розміром ділянку Люблінського воєводства було передано СРСР. Землі, визначені до обміну, включали до складу відповідно Польщі та УРСР.

«К. л.», що вперше стала державним кордоном у 1939, перебуває у тому ж статусі до сьогодні.

Літ.: Евсеев И.Ф. Сотрудничество Украинской ССР и Польской Народной Республики (1944–1960 гг.). — К., 1962; Документы и материалы по истории советско-польских отношений. — М., 1965, 1974, 1980, т. ІІІ, VIІІ, X; Халфин Л.А. Лорд Керзон: идеология и политика британского колониализма // Новая и новейшая история, 1983, № 1; Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. — K., 1994; Козловський І.С. Встановлення українсько-польського кордону 1941– 1951 рр. — Львів, 1998.

І.С. Стрикун.