Україна в міжнародних відносинах/2/Західний похід українського та російського військ 1655

◀ Зарубіжні антифашисти в партизанському русі в Україні 1941–1944

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Західний похід українського та російського військ 1655

Західний похід українського та татарського військ 1667 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ЗАXIДНИЙ ПОXIД УКРАЇНСЬКОГО ТА РОСІЙСЬКОГО ВІЙСЬК 1655 — спільна воєнна кампанія українського козацького війська на чолі з гетьманом Б. Хмельницьким і російського війська під командою боярина В. Бутурліна в Галичині, метою якої було звільнення західноукраїнських земель з-під влади польського короля Яна II Казимира Ваза та приєднання їх до Української козацької держави. Воєнно-політична ситуація була сприятливою для союзників, оскільки в цей час проти Корони Польської вели бойові дії війська шведського короля Карла Х Густава. Похід розпочали 11 липня, після того як козацькі полки І. Богуна та М. Зеленого звільнили від польських військ Східне Поділля, а в Україну ввійшли російські війська. В середині серпня союзники підійшли до Кам'янця (нині м. Кам'янець– Подільський) і взяли його в облогу. В 2-й половині серпня під стінами міста Б. Хмельницький провів переговори з шведським послом О. Торкватом, який передав пропозиції щодо узгодження бойових дій проти польського короля та надання військової допомоги шведському фельдмаршалові А. Віттенбергу, підрозділи якого воювали на східних землях Корони Польської. 3 вересня союзники зняли облогу Кам'янця і спрямували війська до Львова. По дорозі були захоплені: Скала-Подільська, Ягільниця (нині село Чортківського р-ну Тернопільської обл.), Чортків, Теребовля, Тернопіль, Підгайці, Бережани, Поморяни, Буськ та інші міста. 25 вересня союзники прибули до околиць Львова, звідки було відправлено частину військ під командою миргородського полковника Г. Лесницького та бєлгородського воєводи князя Г. Ромодановського до Городка (нині місто Львівської обл.). Там на чолі 10-тис. війська (разом з військовими слугами) перебував гетьман польний коронний С. Потоцький. 29 вересня в ході кількагодинного бою Г. Лесницькому і Г. Ромодановському вдалося завдати поразки польським військам, після чого головні сили українського козацького та російського військ розпочали облогу Львова. Утримуючи частиною військ місто в облозі, Б. Хмельницький і В. Бутурлін відправили на коронні землі Речі Посполитої 4 тис. козаків під командою гетьмана наказного Д. Виговського і 3,5 тис. російських ратників на чолі зі стольником П. Потьомкіним. Союзні війська оволоділи Ярославом, Томашувом, Краснобродом (нині м. Краснобруд), Любліном, Немировом (нині м. Немирув), Любачувом (усі нині на території Польщі) та іншими містами, вийшовши в деяких місцях до р. Вісла та її притоки Сян.

Військові здобутки українського козацького та російського військ дали змогу керівництву Війська Запорозького задекларувати політичні наміри про включення західноукраїнських земель до складу Української козацької держави: «доки козацька шабля зайшла, доти мусить бути козацьке панування». Тим часом легкість здобутих шведською армією перемог над поляками, а також фактор добровільного визнання польською шляхтою зверхності шведського короля Карла Х Густава підштовхнули останнього до думки про недоцільність поширення влади українського гетьмана на західноукраїнські землі. Він поставив вимогу про припинення облоги Львова українськими козаками і їх повернення в Центральну Україну. Зважаючи на певне напруження в цей час стосунків із російським командуванням, а також на реальну загрозу з боку Кримського ханства, Б. Хмельницький не пішов на конфлікт зі Швецією. Підрозділи Д. Виговського і П. Потьомкіна були відкликані. 8 листопада 1655, після отримання від мешканців Львова викупу, Б. Хмельницький віддав своїй армії наказ про повернення в козацьку Україну.

Літ.: Архив Юго-Западной России. — К., 1908, ч. 3, т. 6.; Жерела до історії України-Руси. — Львів, 1911, т. 12.; Документи Богдана Хмельницького (1648–1657). — К., 1961; Грушевський М. С. Історія України-Руси. — К., 1997, т. 9, кн. 2; Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття. Причини і початок Руїни. — К., 1998; Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція XVII ст. (1648–1676 рр.). В кн.: Україна крізь віки. — К., 1999, т. 7.; Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654–1665. — К., 2001.

В. М. Горобець.