Україна в міжнародних відносинах/2/Запорозько-Кримський договір 1624

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Запорозько-Кримська угода 1668

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Запорозько-Кримський договір 1624

«Зарубіжна новела» ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ЗАПОРОЗЬКО-КРИМСЬКИЙ ДОГОВІР 1624 — перший з відомих договорів про взаємний ненапад і військово-оборонний союз між Військом Запорозьким і Кримським ханством, укладений у формі зобов'язальних листів 24 грудня 1624 на дніпровському острові Карайтебен під час перебування на Запорожжі калги-султана Шагін-Гірея, який з військом ішов походом на Білгородську орду. Зберігся текст договору, викладений польською мовою в присяжному листі, написаному від імені калги-султана Шагін-Гірея гетьманові М. Дорошенку, осавулам і всьому Війську Запорозькому. Козаки подали аналогічного листа Шагін-Гірею. Згідно з договором обидві сторони зобов'язувалися, по-перше, не завдавати одна одній ніяких «кривд», «шкод» і «зла», а також застосовувати суворі покарання до порушників миру — підлеглих своїй владі людей. По-друге, в разі збройного нападу на одного з учасників договору інший повинен був надати йому військову допомогу всіма наявними силами. Правова специфіка договору полягала в тому, що його підписав не хан (Мухаммед-Гірей III), а калга-султан (брат хана — Шагін-Гірей), тому він не був обов'язковим для виконання ханом, і, крім того, його чинність встановлювалася лише на час життя Шагін-Гірея. Неефективність договору виявилася вже восени 1625, коли під час повстання козаків під проводом М. Жмайла польські коронні війська розгорнули наступ на запорожців, але останні так і не отримали допомоги від свого союзника. Водночас З.-К.д. знаменував якісно новий момент у дипломатичній практиці запорожців. Сам факт його укладення означав визнання Війська Запорозького суб'єктом міждержавних відносин. Цей договір засвідчив також намагання запорожців вибороти політичну автономію від метрополії — Речі Посполитої. Але найголовнішим було те, що договір започаткував практику союзних відносин з Кримським ханством, яка з часом була поглиблена Б. Хмельницьким.

Літ.: Голубев С. Т. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники: (Опыт церковно-исторического исследования). — К., 1883, т. 1; Baranowski B. Polska a tatarsczyzna w latach 1624-1629. — Łódź, 1948; Грушевський М. Історія України-Руси. — К., 1995, т. 7; Сас П. М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI — перша половина XVII ст.). — К., 1998.

П. М. Сас.