Україна в міжнародних відносинах/2/Думбартон-Окс конференція 1944

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Друга світова війна 1939–1945

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Думбартон-Окс конференція 1944

Дунайська військова флотилія ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ДУМБАРТОН-ОКС КОНФЕРЕНЦІЯ 1944. Проходила 21 серпня — 7 жовтня у садибі Думбартон-Оксі поблизу Вашингтона за участі представників чотирьох держав — Великої Британії, Китаю, СРСР і США. Скликана з метою якнайшвидшого створення всезагальної міжнародної організації для підтримки миру і безпеки. На конференції відбувалися попередні переговори щодо розробки статуту такої організації — з 21 серпня до 28 вересня між представниками Великої Британії (постійний заступник міністра закордонних справ А. Кадоган), СРСР (посол у США А. Громико) і США (заступник держсекретаря Е. Стеттініус), 29 вересня — 7 жовтня — між представниками Великої Британії, США і Китаю.

Під час конференції обговорювалися проекти структури майбутньої міжнародної організації, питання функцій її головних органів, завдання та основні засади діяльності й умови членства, принципи, покладені в основу статуту (були остаточно прийняті на конференції у Сан-Франциско у червні 1945). Керівник радянської делегації А. Громико тут вперше офіційно порушив питання про те, що організація «має включити до свого складу всі союзні республіки СРСР, які належать до категорії країн, що, як відомо, зробили найбільший внесок у спільні зусилля союзників під час війни». Радянське керівництво намагалося цим зміцнити свої позиції в новоутворюваній міжнародній організації з огляду на більш вигідне становище США і Великої Британії, для яких була гарантована підтримка з боку країн Латинської Америки й Британської Співдружності Націй. Цю пропозицію категорично відхилив президент США Ф. Рузвельт і 16 вересня А. Громико відкликав її. Під час проведення другої частини конференції розгляд цієї пропозиції було заблоковано представниками США і Британії. Суперечки виникли і з приводу угоди про порядок голосування у Раді Безпеки — ключовому органі міжнародної організації, що мав відповідати за глобальну безпеку, і про склад країн-засновників, що мали підписати статут організації. Дискусії з цих питань продовжувалися під час Кримської (Ялтинської) конференції у лютому 1945 та Сан-Франциської конференції у квітні-червні 1945.

Результатом переговорів на Д.-О.К. стало підписання «Попередніх пропозицій щодо створення Загальної міжнародної організації з підтримки миру і безпеки». Також було запропоновано назву «Організація Об'єднаних Націй». Заключний документ конференції, опублікований у жовтні 1944, став предметом обговорення держав, що висловили невдоволення її рішеннями і запропонували низку поправок, які торкалися насамперед ролі Генеральної Асамблеї, проблеми представництва у Раді Безпеки тощо. Проте вони були відхилені лідерами США, СРСР, Великої Британії та Франції.

Літ.: С. В. Віднянський, А. Ю. Мартинов. Україна в Організації Об'єднаних Націй: 60 років участі у розв'язанні найважливіших міжнародних проблем. — К., 2006; Переписка Председателя Совета Министров СССР с Президентами США и Премьер-министром Великобритании во время Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. — М., 1976, т. 2.; Цвєтков Г. М. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917 — 1945 рр. — К., 1997.

О. С. Черевко.