Україна в міжнародних відносинах/2/Договір про звичайні збройні сили в Європі 1990

◀ Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною і Республікою Болгарія 1992

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Договір про звичайні збройні сили в Європі 1990

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ДОГОВІР ПРО ЗВИЧАЙНІ ЗБРОЙНІ СИЛИ В ЄВРОПІ 1990. Підписано у Парижі 22 листопада 1990 всіма країнами-членами Організації Варшавського договору (ОВД) та Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Став результатом тривалих переговорів щодо скорочення конвенційних (звичайних) видів озброєнь, що розпочалися ще за часів розрядки міжнародного напруження в Європі у середині 1970-х. Перемовини були призупинені після введення у грудні 1979 радянських військ до Афганістану і відновилися лише після початку «перебудови» в СРСР. Упродовж 1986–1989 у форматі Наради з безпеки та співробітництва в Європі досягнуто домовленості щодо паритетного підходу до скорочень звичайних видів збройних сил від Атлантики до Уралу, проведення інспекцій на місцях постійної дислокації збройних сил. Встановлювалися максимальні показники залучення чисельності військ, танків, літаків, артилерії до військових навчань.

Від 1991 внаслідок розпаду ОВД та СРСР змінилося коло країн учасниць договору. У лютому 1992 на нараді у Гельсінкі його учасниками стали Україна, Росія та інші країни пострадянського простору. Україна, зокрема, була зобов'язана скоротити свою армію з рівня понад 1 млн. до 150–200 тис. військових. Також для кожної країни встановлювалися квоти по танках, артилерійських та протиповітряних системах оборони (оперативно-тактичного значення), літаках, військових кораблях. Росія наполягала на перегляді «флангових обмежень» на звичайні збройні сили щодо участі російської армії у двох чеченських війнах (Кавказький фланг за класифікацією зазначеного договору) та дислокації 14-ї російської армії у Придністров'ї.

Вимоги Росії переглянути положення Договору про звичайні збройні сили в Європі пов'язана з тим, що квоти на озброєння втратили актуальність не лише після розпаду ОВД, а й унаслідок входження до НАТО центральноєвропейських країн (1999: Чехія, Польща, Угорщина; 2004: Литва, Латвія, Естонія, Словаччина, Словенія, Болгарія, Румунія; 2008: Албанія, Хорватія).

Своєю чергою Україна до 2000 виконала свої зобов'язання по договору. В результаті масштабних скорочень особового складу та списання військової техніки за Україною навіть залишилися «невибрані» квоти, передбачені для неї договором. Фактично «чорноморські флангові обмеження» покриває Чорноморський флот Росії, який за українсько-російським договором 1997 перебуває в Криму.

Починаючи з 2001, Росія наполягала на радикальному перегляді умов договору. Після 2008 вона оголосила про призупинення своєї участі у ньому, протестуючи проти небажання країн-членів НАТО розробляти новий договір, більш адаптований до сучасної військово-політичної ситуації в Європі. 2009 російський президент Д. Медведєв запропонував на зміну існуючому договору проект Договору про колективну безпеку в Європі, який залишається предметом обговорення.

Літ.: Довідник НАТО. — К., 2000; История международных отношений. — М., 2005.

А. Ю. Мартинов.