Україна в міжнародних відносинах/2/Демократичне товариство польське

◀ Демаркаційна лінія між Українською Державою та РСФРР 1918

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Демократичне товариство польське (Р. Г. Симоненко)

Денікіна режим в Україні 1919-1920 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ДЕМОКРАТИЧНЕ ТОВАРИСТВО ПОЛЬСЬКЕ — польська революційна організація періоду так званої великої еміграції (в той час у Західній Європі, переважно Франції, перебувало близько 10 тисяч польських вигнанців). Утворене 17 березня 1832. Розбіжності у визначенні форм і методів боротьби за незалежність Польщі після поразки польського повстання 1830–1831 призвели до ідейного розмежування еміграції. Усі члени Д.т.п. вважали винуватцем невдачі шляхту, але не мали згоди щодо шляхів задоволення соціальних вимог селянства — основної сили визвольного руху. Виступаючи 29 листопада 1832 (у 2-у річницю повстання) на велелюдному зібранні в Парижі, один із засновників товариства — Т. Кремповецький закликав діяти так, як діяли провідники українських селянсько-козацьких мас — С. Наливайко і П. Бут (Павлюк), Б. Хмельницький та І. Гонта. Цей виступ викликав, за оцінкою історика С. Кєнєвича, «шалене обурення шляхетського середовища еміграції», внаслідок чого Т. Кремповецького, А. Гуровського, А. Пуласького та кількох інших діячів було виключено з Д.т.п. Керівництво, що залишилося, зайняло менш радикальні позиції.

1834–1835 товариство опрацювало свою програму — «Великий маніфест», оголошений 4 грудня 1836. На той час Д.т.п. очолювала «Централізація», що складалася з 5 осіб, яких обирали (фактично переобирали) кожного року шляхом листування. Серед членів «Централізації» В. Хельтман, В. Дараш і Я. Яновський представляли демократичний, С. Ворцель — революційно-демократичний, а Т. Малиновський — ліберальний напрями діяльності товариства. Керівники сприйняли історичну концепцію Й. Лелевеля, члена Д.т.п. від 1846, який, зокрема, рішуче засуджував політику Речі Посполитої на «східних кресах», національне гноблення українців і білорусів. Однак ця концепція не знайшла широкої підтримки серед основної маси членів товариства.

Від 1840 Д.т.п. готувало повстання на всій території поділеної в 1772, 1793, 1795 Польщі, його учасники діставалися туди переважно через «вільне місто Краків», брали діяльну участь у Краківському повстанні 1846 та революціях 1848–1849 в Європі. У цей час до товариства належало близько 1 тис. осіб. 1862 Д.т.п. було розпущене. Усього за 30 років діяльності товариства його членами були до 4 тис. осіб. Від 1865 на кілька років його існування було відновлено Л. Мерославським.

Літ.: История Польши. — М., 1954, т. 1.; Костюшко И. И. Польская демократия первой половины ХІХ в. и освободительное движение украинского народа // Краткие сообщения Института славяноведения, 1954, № 13; Kieniewicz St. Historia Polski: 1795–1918. — Warszawa, 1996.

Р. Г. Симоненко.