Україна в міжнародних відносинах/2/Єврейський антифашистський комітет

◀ Євреї України

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева Єврейський антифашистський комітет

Єврейський всесвітній конгрес ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

ЄВРЕЙСЬКИЙ АНТИФАШИСТСЬКИЙ КОМІТЕТ — громадське об'єднання, створене у лютому 1942 в СРСР за ініціативи уряду при Радінформбюро з метою встановлення міжнародних контактів з єврейськими громадами країн антигітлерівської коаліції для консолідації їх у боротьбі проти фашизму. Заснуванню ЄАК передував мітинг представників єврейського народу, що відбувся в серпні 1941 в Москві, де виступили відомі діячі культури С. Міхоелс, І. Еренбург та Д. Бергельсон (пізніше — активісти комітету) із закликом до світового єврейства надати допомогу СРСР у боротьбі проти нацистської Німеччини. Разом з постанням ЄАК єврейські антифашистські організації виникли в США («Єврейська рада комітетів допомоги СРСР» на чолі з фізиком А. Ейнштейном і письменником Ш. Ашем), Палестині («Ліга Ві») тощо.

Відповідальним за діяльність ЄАК було призначено керівника Радінформбюро О. Лозовського (С. Дрідзо). До ЄАК увійшли поет С. Маршак, кінорежисер С. Ейзенштейн, музикант Д. Ойстрах, академік П. Капіца, генерал Я. Крейзер та інші — вихідці з різних регіонів СРСР, в тому числі України.

У травні 1942 в Москві відбувся другий мітинг ЄАК, присвячений збиранню коштів на придбання військової техніки для фронту. Тільки для комплектування танкового підрозділу «Радянський Біробіджан» було зібрано 3 млн. крб. Значну суму — близько 33 млн. доларів ЄАК зібрав у США, Канаді, Мексиці, Великій Британії та Палестині.

У липні 1942 в м. Куйбишеві (нині Саратов, РФ) мовою ідиш почав виходити друкований орган ЄАК — газета «Ейнікайт» («Єднання»), яка розповсюджувалася в СРСР та кордоном. Також було налагоджено трансляцію інформаційних радіопередач комітету для США та Великої Британії. 1943 члени ЄАК здійснили 7-місячне турне по США, Канаді, Мексиці та Великій Британії, яке сприяло поновленню розірваних у 1930-х зв'язків між радянським та світовим єврейством. 1944 ЄАК висунув пропозиції створити в СРСР спеціальну комісію допомоги євреям, які постраждали від війни, а на території Поволжя або Криму — Єврейську Радянську Республіку. Однак вони були відхилені урядовими інституціями.

У травні 1945, після перемоги над фашистською Німеччиною, ЄАК оприлюднив декларацію, в якій наголошувалося на солідарності, що постала між радянськими євреями та євреями інших країн світу. У перші повоєнні роки діяльність ЄАК зосереджувалася переважно на виданні газети «Ейнікайт» (з лютого 1945 виходила тричі на тиждень). Готувалися до видання збірники документальних матеріалів — «Чорна книга» (про злочини нацистів проти єврейського населення на окупованих територіях СРСР) та «Червона книга» (про участь євреїв у боротьбі проти фашизму).

Діяльність ЄАК припинилась у листопаді 1948 через репресії проти його членів. У січні 1948 розстріляно театрального режисера голову ЄАК С. Міхоелса. Того ж року було заарештовано керівний склад комітету, закрито газету «Ейнікайт». Протягом 1948–1952 більше сотні осіб звинуватили у «злочинних» зв'язках з ЄАК. 1952 за вироком військової колегії Верховного суду СРСР було розстріляно 30 активістів комітету. Серед них — літератори України Д. Бергельсон, Д. Гофштейн, Л. Квітко, П. Маркіш, І. Фефер. Підставою для звинувачень стали також їхні контакти з іноземними засобами масової інформації, представниками зарубіжних єврейських організацій. 1955 та ж сама військова колегія суду скасувала свій вирок «за відсутністю складу контрреволюційного злочину». Реабілітовані були й інші репресовані у справі ЄАК.

Літ.: Говрин Й. Израильско-советские отношения. 1953–1967. — М., 1994; Мининберг Л. Советские евреи в науке и промышленности СССР в период второй мировой войны (1941–1945 гг.). — М., 1995; Еврейский антифашистский комитет в СССР. 1941–1948. Документированная история. — М., 1996; Костырченко Г. Тайная политика Сталина. Власть и антисемитизм. — М., 2001; Медведев Ж.А. Сталин и еврейская проблема: Новый анализ. — М., 2003; Нариси з історії та культури євреїв України. — К., 2005.

В. В. Піскіжова.