Україна в міжнародних відносинах/2/«Дранг нах Остен»

◀ Додаткова угода Російської СФРР з Німеччиною 1918

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 під ред. Миколи Варварцева «Дранг нах Остен»

Друга світова війна 1939–1945 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2010

«ДРАНГ НАХ ОСТЕН» («Drang nach Osten», «Натиск на Схід») — термін, що з'явився у середині 19 ст. та був уведений до широкого обігу німецьким географом і етнографом Ф. Ратцелем (1844–1904) у працях «Політична географія» (1897) і «Життєвий простір» (1901). Використовувався для позначення концепції колонізації Сходу — розширення «життєвого простору» для німців на територіях інших народів, зокрема слов'ян.

Політика «Д.н.О.» формувалась у 8–13 ст., коли германці виступали за опанування землями, населеними переважно слов'янами і балтійськими племенами в районі р. Ельби та на узбережжі Балтійського моря. У період середньовіччя вони здійснили низку хрестових походів до Балтійського регіону з метою перетворення завойованих землель на так звані марки – прикордонні укріплені території. У подальшому припинити експансію на Схід на певний час змусили події, пов'язані із революцією 1789 у Франції і наполеонівськими війнами.

У 19 ст. безпосередньо для обґрунтування «Д.н.О.» використовувалася теорія Ч. Дарвіна про боротьбу за виживання у тваринному світі. Ф. Ратцель переносив її на діяльність держав, які, на його думку, знаходяться у стані постійної боротьби за «життєвий простір». У політичній пропаганді культивувалась ідея заселення німецькими меншинами (фольксдойче) Східної Європи і створення там німецької держави, що мала простягатися до Причорномор'я.

Із зміцненням централізованої німецької держави із столицею Берліном «Д.н.О.» набуває рис економічної експансії щодо країн Східної й Південно-Східної Європи. Німецький капітал опановує важливі позиції в промисловості Півдня Російської імперії, зокрема Криворіжжя і Донбасу. З кінця 19 ст. «освоєння» українських земель стає складовою германської зовнішньополітичної доктрини з її планами завоювання «життєвого простору» та забезпечення виробничих потреб Німеччини у сировині. Результати Першої світової війни, яка завершилася поразкою для Німеччини, змусили ідеологів «життєвого простору» припинити заклики до загарбання чужих територій. Але 1925 до політики «Д.н.О.» звернувся А. Гітлер, який присвятив цьому у своїй книзі «Моя боротьба» окремий розділ «Східна орієнтація або Східна політика». Майбутній глава нацистського рейху ставив за зразок діяльність тевтонського ордену на Європейському Сході й зазначав: «Ми остаточно пориваємо із колоніальною і торговою політикою довоєнного часу і свідомо переходимо до політики завоювання нових земель в Європі. Коли ми кажемо про завоювання нових земель в Європі, ми, звісно, можемо мати на увазі передусім лише Росію і ті околишні держави, що їй підпорядковані». У роки перед Другою світовою війною створені у Німеччині «сходознавчі» інститути розгорнули вивчення природних і економічних ресурсів України та інших регіонів СРСР. Уже після окупації УРСР її територію було штучно поділено на окремі адміністративні одиниці з метою максимально повного забезпечення матеріальних потреб діючої армії та підготовки її до заселення німцями — вихідцями власне із Німеччини. Розгром гітлерівської Німеччини у Другій світовій війні став водночас і крахом ідей «Д.н.О.».

Літ.: Королюк В. Д. «Дранг нах Остен» и историческое развитие народов Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы в период феодализма. — М., 1966; «Дранг нах Остен» и историческое развитие стран центральной, восточной и юго-восточной Европы. — М., 1967; Wippermann W. Der «deutsche Drang nach Osten». Ideologie und Wirklichkeit eines politischen Schlagworts. — Darmstadt, 1981.

І. О. Афоніна.