Україна в міжнародних відносинах/1/Вічний мир 1686

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ “Wisla”

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 під ред. Миколи Варварцева Вічний мир 1686 (Т. В. Чухліб)

“La Voce dell'Ucraina” ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2009

“Вічний мир” 1686 – договір між Російською державою та Річчю Посполитою, підписаний 6 травня у Москві. Укладений в результаті польсько-російських переговорів, розпочатих в лютому 1686. “В.м.” (складався із 33 статей) підтверджував домовленості Андрусівського договору (перемир'я) 1667 про розподіл сфер впливу в Україні. Уся територія Лівобережної України мала залишатися під зверхністю російського царя. Річ Посполита остаточно відмовлялася від Києва з навколишніми землями – від гирла р.Ірпінь вниз по Дніпру до містечок Трипілля (тепер село Обухівського р-ну Київської обл.) і Стайки (село Кагарлицького р-ну), а звідти до р. Стугна (притока Дніпра) через м.Васильків до р.Ірпінь. Владі царя мали також підлягати землі по Дніпру від містечка Стайки до гирла Тясмину (притока Дніпра) з містами і селищами Ржищів, Черкаси, Трахтемирів, Канів, Мошни, Боровиця, Бужин, Крилов та Чигирин, які були спустошені внаслідок військових дій і мали залишатися незаселеними. Над більшою частиною Правобережної України (Київщина, Волинь, Східне Поділля) закріплювалася зверхність польського короля.

Статті “В.м.” гарантували вільне віросповідування православ'я українцям і білорусам, які проживали в Польщі. Обидві держави зобов'язувалися не укладати сепаратного миру з Османською імперією. Підписавши “В.м.”, Російська держава стала членом антитурецької “Священної ліги”, до якої, крім Польщі, входили Австрія, Венеція і Папська церковна область. Цей договір став актом остаточного міжнародно-правового закріплення ­поділу Української держави на дві частини (Правобережжя знаходилося під владою польського короля, Лівобережжя – російського царя). Водночас залишилася не вирішеною проблема політичного статусу подніпровських правобережних земель, які оголошувалися “пусткою”.

Проти договору рішуче виступив гетьман І.Самойлович, який розпочав активну діяльність, спрямовану на об’єднання Правобережжя з Лівобережною Україною. Разом з тим козацькі військові полки стали головною силою українсько-московських походів на Крим в останніх десятиліттях 17 ст., що було узгоджено з урядами країн “Священної ліги”. “В.м.” сприяв боротьбі з турецькою агресією у Східній та Південно-Східній Європі.

Літ.: Греков Н.Б. Вечный мир 1686 года. – М., 1950; Історія Української РСР. – К., 1979, т.2.; Artamonov W.A. Rosija, Rzeczpospolita I Krym w latach 1686–1699. В кн..: Studia i mateiały z czasów Jana III. – Warszawa, 1992; Wójcik Z. Rokowania polsko-rosyjskie o “Pokój wieczysty” w Moskwie w roku 1686. В кн.: Z dziejów polityki I dyplomacji Polskiej. – Warszawa, 1994; Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Гетьманська Україна. – К., 1999.

Т.В.Чухліб.