Україна в міжнародних відносинах/1/Боснія і Герцеговина, Республіка Боснія і Герцеговина

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1
під ред. Миколи Варварцева

Боснія і Герцеговина, Республіка Боснія і Герцеговина (А. В. Шилова)
Київ: Інститут історії України НАН України, 2009

Боснія і Герцеговина, Республіка Боснія і Герцеговина (Bosna i Hercegovina) – держава у південно-східній Європі (північно-західна частина Балканського півострова). Територія – 51,1 тис. км2. Населення 3,8 млн осіб (2007): боснійці – 43,6 %, серби – 31,4 %, хорвати – 17,3 %. Найбільшою після перерахованих національних груп у Б. і Г. є боснійські українці (8,2 тис. осіб). Офіційні мови – боснійська, сербська, хорватська. Столиця – Сараєво. Грошова одиниця – динар.

У 6-7 ст. територія Б. і Г. була заселена слов’янами. У 12 ст. створено Боснійське князівство, до якого згодом увійшла територія Герцеговини. 1463 Боснію, а 1482 Герцеговину завоювала Османська імперія. Після герцеговинсько-боснійського національно-визвольного повстання 1875–78 та поразки Туреччини в російсько-турецькій війні 1877-1878 за рішенням Берлінського конгресу 1878 Австро-Угорщина отримала мандат на управління Б. і Г., а 1908 анексувала підмандатну територію. Під час колонізаційних заходів Австро-Угорщини 1890-1913 на територію Боснії переселили українців (бл. 10 тис. осіб), переважно із Галичини і в незначній кількості – із Закарпатської України. 1918 Б. і Г. увійшла до Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 – Королівство Югославія). У роки Другої світової війни територію Б. і Г. 1941 захоплено гітлерівськими військами і включено до складу “Незалежної держави Хорватія”.

Під час війни багатьом українцям Б. і Г. довелося покинути країну через репресії за участь в українському легіоні при хорватській армії та боротьбу проти сербських “четників” і партизанів Й.-Б. Тіто. 1945-92 Б. і Г. входила до складу СФРЮ. Діяльність українців у Боснії координували Українська народна рада (1946), Союз українських товариств (1951), Регіональна українська рада у м. Баня–Лука (1965–68) і Регіональна рада народностей боснійської країни у Баня–Луці (1968-80), комітети при общинних організаціях Соціалістичного союзу трудового народу Б. і Г. (1980-85), Координаційний комітет з питань міжнаціональних відносин при Міжобщинній конференції Соціалістичного союзу трудового народу в Баня–Луці (1989).

У квітні 1992 парламент Б. і Г.,спираючись на результати референдуму (29 лютого – 1 березня 1992), проголосив її незалежність, однак серби Б. і Г., проігнорувавши референдум, зі свого боку проголосили Сербську республіку Боснія і Герцеговина у складі Югославії. У липні 1992 у Б. і Г. створено автономний район Хорватська співдружність Герцег–Босна. Кровопролиття між боснійцями, сербами і хорватами врешті вдалося зупинити завдяки зусиллям міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ, ЄС) та деяких країн (США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Росії). 1992-99 український військовий контингент брав участь у міжнародній миротворчій місії в Б. і Г. У березні 1994 боснійці й хорвати уклали угоду про створення мусульмансько-хорватської федерації. 21 листопада 1995 представники Б. і Г., Хорватії і Югославії парафували Дейтонську угоду 1995 про мир у Б. і Г., а 14 грудня 1995 підписали її на мирній конференції у Парижі.

Дипломатичні відносини України з Б. і Г. встановлено 20 грудня 1995.

Літ.: Заставний Ф.Д. Українська діаспора: розселення українців у зарубіжних країнах. – Львів, 1991; Страны мира сегодня. – М., 1998, т. 1.; Украї­на на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів (19911995 рр.). – К., 1998, кн. 1–2.

А.В.Шилова.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.