Україна в міжнародних відносинах/1/Бахчисарайський мир 1681

◀ Бахчисарайський договір 1648

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 під ред. Миколи Варварцева Бахчисарайський мир 1681 (Т. В. Чухліб)

Бельгія, Королівство Бельгія ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2009

Бахчисарайський мир 1681 – мирний договір між Османською імперією та Кримським ханством з Російською державою, підписаний 13 січня 1681 у м. Бахчисарай про 20-річне перемир’я. За дорученням турецького султана Мегмеда IV його підписав кримський хан Мюрад-Гірей, від імені російського царя Олексія Михайловича – стольник В.Тяпкін, дяк Н.Зотов та український канцелярист (писар) С.Ракович. За Б.м. припинялася війна, що розпочалася 1676 між Османською імперією та Кримським ханством, з одного боку, та Російською державою і Українською козацькою державою – з іншого. Згідно з договором, султан визнавав зверхність російського царя над Лівобережною Україною, а також Києвом, Васильковом, Трипіллям і Дідівщиною (входять нині до Київської обл.) та Радомишлем, що на правому березі Дніпра. Влада царя поширювалася також на Запорозьку Січ. Під зверхністю Туреччини залишалися Поділля і Південна Київщина, а татари зберігали право кочувати та полювати у південноукраїнських степах. Кордон між державами відновлювався по Дніпру. На вимогу представника України султан зобов’язувався не заселяти “козацькі землі” між Південним Бугом і Дніпром, а також, як і російський цар, не брати українських городових козаків під свою протекцію. Росія зобов’язувалася щорічно сплачувати хану данину. Українці могли вільно ловити рибу в Дніпрі та його притоках, добувати сіль у лиманах, плавати по Дніпру до Чорного моря. Було домовлено про періодичний обмін полоненими. Відразу після укладення миру Мегмед IV почав зміцнювати свою владу на Правобережній Україні, віддавши її молдовському господареві Г.Дуці (1681-83), який, всупереч договору, дозволив оселятися тут новим поселенцям. Остаточний варіант договору ратифіковано султаном у квітні 1682 в Стамбулі. У ньому вже не згадувалося про те, що частина правобережних земель України мала залишатися незаселеною. Проти цих умов Б.м. виступила Річ Посполита, яка продовжувала боротьбу за Правобережжя. З боку Османської імперії укладення цього договору було спробою тиску на Польщу, щоб змусити її до поступок під час турецько-польських переговорів. У свою чергу, російсько-турецькі домовленості 1681-82 посилювали позиції царського уряду на Лівобережній Україні. Невдоволення договором виявляв гетьман Лівобережної України І.Самойлович, адже Б.М. розчленував Україну між сусідніми державами.

Літ.: Смирнов В.Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты до начала XVIII века. – СПб., 1887; Заруба В.Н. Украинское казацкое войско в борьбе с турецко-татарской агрессией (Последняя четверть XVII в.). – Х., 1993; Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Гетьманська Україна. – К., 1999.

Т.В.Чухліб.