Україна в міжнародних відносинах/1/Азовсько-дніпровські походи 1695–1696

◀ “Азовське сидіння” 1637-1642

Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 під ред. Миколи Варварцева Азовсько-дніпровські походи 1695–1696 (В. В. Панашенко)

Акерманська конвенція 1826 ▶

Київ: Інститут історії України НАН України, 2009

АЗОВСЬКО-ДНІПРОВСЬКІ ПОХОДИ 1695-1696 – походи російських військ та українських козацьких полків на турецьку фортецю Азов і пониззя Дніпра під час російсько-турецької війни 1696-1699. З боку Російської держави воєнні дії проти турецько-татарських військ велися у пониззі Дону і Дніпра з метою відкриття виходу в Азовське море, а також, щоб пробитися до Чорного моря. Оскільки Україна постійно зазнавала нападів з боку Османської імперії й Кримського ханства, то українські козаки проявили велике завзяття в цих походах. Навесні 1695 кращі полки російської армії – Преображенський, Семенівський, Бутирський і Лефортів (всього бл. 35 тис. вояків) вирушили на Азов. Але похід виявився невдалим, облога Азова затяглася, і 2 жовтня війська відступили. Водночас 120-тис. російська армія під командуванням Б.Шереметєва та українські козацькі полки на чолі з гетьманом І.Мазепою виступили в пониззя Дніпра. До них приєдналися запорозькі козаки. У липні російські та українські полки успішно штурмували найбільшу нижньо-дніпровську фортецю Казікермен (нині м. Берислав), а запорожці взяли в облогу фортецю Тавань (Мустриткермен). Гарнізони противника змушені були капітулювати. Дві інші фортеці – Асланкермен (Арслан, Орслан) та Мубереккермен (Шагінкермен) – здалися без бою. Взяття укріплень було значною перемогою об'єднаних російськоукраїнських військ. 1696 Петро І призначив командувачем усіма військами О.Шеїна. Головний удар знову спрямовувався на Азов, куди вирушили 10 тис. вояків, що брали участь у здобутті турецько-татарських фортець на пониззі Дніпра. 17 червня під Азов прибули українські козацькі полки – Чернігівський, Гадяцький, Лубенський, Прилуцький та два охотницькі (всього бл. 15 тис. вояків) під командуванням наказного гетьмана Я.Лизогуба. На успіхах військових дій цього року позначилася участь новозбудованого російського флоту, що блокував Азов з моря. В результаті штурму гарнізон турецької твердині в гирлі Дону капітулював. 19 липня в Азов ­вступили російські й українські полки. 1696 воєнні дії в пониззі Дніпра велися в менших масштабах. Армія Б.Шереметєва і козацькі полки І.Мазепи отаборилися на р. Берестова (притока Орелі, басейн Дніпра) й охороняли порубіжні землі від татарських нападів. Козаки Запорозької Січі здійснили низку морських і піших походів. Усе це значно сприяло успішним діям головних російсько-українських сил під Азовом. Здобуття Азова і турецькотатарських фортець у пониззі Дніпра було важливим етапом у боротьбі Росії й Гетьманщини проти Туреччини і Кримського ханства за Північне Причорномор’я.

Літ.: Дядиченко В.А. Участь українських козацьких полків в азово-дніпровських походах 1695-1696 рр. //Наук. зап. Інституту історії України АН УРСР, 1952, т.4.

В.В.Панашенко.