Украінські пісні/Та наступае чорная хмара

Украінські пісні
Та наступае чорная хмара…

• Цей текст написаний кулішівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Наступає чорна хмара, а другая синя

Санктпетербурхъ: коштомъ О. С. Балліноі, 1863

№ 21.

$\new Staff { << \relative c' { \omit Score.BarNumber \autoBeamOff \time 4/4 \key f \minor %1 f8[f] aes[f] c'4. bes16[g] | c4 bes8[bes16 g] aes4 g \break %2 f4 c'8[bes] c[bes16 g] aes8[e] | \cadenzaOn f2.~f8 \cadenzaOff \bar "|" f4 c'8[bes] aes[g] f[f] \break %3 aes4 bes8[f] c'2\fermata \bar "||" aes8[aes] bes[f] c'4. bes16[g] | c4 bes8[g] aes4 g \break %4 f8[f] c'[bes] c[bes16 g] aes8[e] | f2. f4 \bar "|." s8 } \new Lyrics \lyricmode { \override LyricText.font-size = #0 Та8 на8 -- сту - па4. -- е8 чор4 -- на8 -- я хма4 -- ра, А4 дру -- га8. —8. я8 си2. -- ня.8 А4 дру -- га —8 я8 си4 -8 - ня.2 Та8 по -- ро4 -- ди4. -- ла8 у4 -- ді -- вонь -- ка та8 хо -- ро4 -- ша8 -16 -16 -8 го си2. -- на.4 } \new Lyrics \lyricmode { \override LyricText.font-size = #0 _1 _1 _1 _2.. Та_хо4 -- ро4 -- ша -- _8 го си4 -8 -8 на.2 А8 де во -- на ё4. -- го8 по4 -- ро -- ди -- ла, у8 зе -- ле4 -- ній8 _16 _16 _8 ді -- бро2. -- ві.4 } \new Lyrics \lyricmode { \override LyricText.font-size = #0 _1 _1 _1 _2.. У_зе4 -- ле -- ній _8 ді -- бро2 -- ві.2 Та8 не да -- ла ё4. -- му8 мо4 -- ло -- до -- му ні8 - ща4 -- стя,8 _16 _16 _8 ні до2. -- лі.4 } >> }$

Наступае чорная хмара, а другая синя —
Та породила удівонька хорошаго сина.
А де вона ёго породила? у зеленій діброві!
Та не дала ёму молодому ні щастя, ні долі,
А дала ёму білее личко, щей чорниі брови.
— Та було-бъ тобі, моя мати, сихъ брівъ не давати,
Та було бъ тобі, моя мати, щастя — долю дати,
Бо теперъ мене, моя мати, записали въ салдати.
Не плачъ, мати, не журися, бо на те я вродився,
Не плачъ, мати, не печалься, бо на те я вдався,
А тоді, мати, заплачемъ, якъ на муштрі побачишъ.
Та не розвивайся сухий дубе, завтра морозъ буде —
Не женися, вдовинъ сину, въ осени наборъ буде.
Я морозу не боюся, рано розівъюся,
Я набору не боюся, заразъ оженюся,
А якъ прийде пора времъя, то я й уберуся.
Тай ой гай мати, ой гай мати, ой гай зелененький,
Та помандрувавъ зъ села козакъ молоденький.
Якъ мандрувавъ, шапочку знявъ, низенько вклонився:
«Прощавайте, сусідоньки, може зъ кимъ бранився!
Та хочъ бранився — не бранився, а́би попростився.»
Ой якъ вийшовъ на битий шляхъ, та слізоньками вмився.
«Не жаль мині доріженьки, що закурилася,
А жаль мині моеі неньки, що зажурилася;
Не жаль мині доріженьки, що пиломъ припала,
А жаль мині дівчиноньки, що зъ личенька знала.
Ой поливайте суху доріженьку, щобъ не курилася,
Ой розважайте мою неньку, щобъ не журилася.
Не зпоминайте худими словами, щобъ я не журився.
А зпоминайте добрими словами, щобъ я веселився.