Украінська Муза/3/Леонид Іванович Глібів
| Украінська Муза Випуск 3 під ред. Олекси Коваленка Леонид Іванович Глібів |
Журба ▶ |
|
У 1853 році Глібів уперше виступив в українській літературі. Тоді він почав друковати свої твори в „Черниговск. Листкѣ“, „Основі“, „Зорі“ і инш. В 1863 році твори його були видані окремим виданням (в Чернигові). Потім твори його видавались в 1872, 1882, 1895, 1904 р. Глібів написав 107 байок, чимало пісень та загадок для дітей. Окрім того він написав дві комедії: „До Мирового“ (СПБ. 1891) і „Веселі люди, або кров не вода.“ В 1891 році в „Дзвінкові“ було надруковано його невеличку поезійку „Сон“ (або „Малиновка“), яку він написав ше в другому клясі ґимназії. Найбільшої слави Глібів придбав собі своїми байками, які варті заняти почесне місце між найкращими байками инших байкарів всесвітніх літератур. Лірічні поезії Глібіва написані гарною, співучою мовою і переняті щирим, теплим лірічним чуттям... Його пісня „Стоїть гора високая“ зробилась народньою піснею і росповсюдилась далеко по-за межами України... Батько Леонида Івановича був управителем у панів Родзянок. Родився поет 19 лютого 1827 року в селі Веселому Подолі Хорольського повіту (в Полтавщині). В 1840 році почав учитись в полтавській гимназії, та через тяжху хворобу мусив на де-який час покинуть учення. Одужавши, Глібів поступив у ніженський ліцей, де й скінчив курс... Скінчивши учення, Глібів якийсь час був учителем в Чорному Острові (на Поділлі) та в Чернигові. В Чернигові він з 1861 — 1863 р. видавав російською і українською мовами часопись „Черниговскій Листок.“ В тій часописі містив він твори: свої, Куліша, Кониського, Номиса і инших українських пісьменників. Тут він був осередком гуртка молодіжі, шо палко спочувала новим реформам. Покинувши, з приказу адміністрації учителювання, Глібів де-який час жив в Ніжені у свого тестя, протопопа Хведора Бордоноса; з його дочкою Глібів одружився ше ліцеїстом. У Ніжені умерла його жінка. Згодом губернатор дозволив Глібову вернутись у Чернигів і навіть приняв його на службу в свою канцелярію... В 1865 році Глібів заняв в Чернигові посаду управителя земської друкарні і служив там до самої смерти. Умер Глібів 29 жовтня 1893 р
Літературні джерела для біографії: 1) Твори Глібова, в передмовою, вид. „Віку“, 1904; 2) Петров — Очерки истор. укр. литер. ХІХ ст.; 3) „Віку“, т. 1, 1902; 4) Слов. Брокгауза и Ефрона т. 8а; 5) Большая энцикл. вид. тов. „Просвѣщеніє“ т. 7; 6) Огоновский — істор. літер. Крім того, про Глібова див.: 1) Лукич — Леонид Глібів („Зоря“ 1891, ѴІІ); 2) Загірня і Грінченко — Л. И. Глѣбов (Черн., 1900).