***
 

Чи бачиш? — самітня смерека зітхає
І віти журливо свої похилила;
Отак і душа в мене тихая має
 Підстрелені крила…
Чи бачиш? — он хмари пливуть над горою
І сіра нудьга їх усі оповила.
Отак воліктися лиш можуть журбою
 Надломлені крила…
Не сила он мені летіти над морем,
Там скелі немає, котра б захистила,
Не можуть вже більше боротися з горем
 Підстрелені крила.